Форум Рідного Міста - Назвіть три найвидатніші звершення (події, явища, особи) якими може г...

Назвіть три найвидатніші звершення (події, явища, особи) якими може г...

Станкевічас Сергій - 27-9-2006 у 07:10

Якось ненормально мало ми говоримо про позитивні досягнення українців. Читаєш азету, чи дивишся телевізор - складається враження що ми живемо від поразки до поразки. При чому, завжди знайдеться з десяток експертів, які розтлумачать, чоми ми в даному випадку зробили все не так.
А чи було щось в Україні так?
Пропоную скласти рейтинг найвидатніших досягнень українського народу. Осилимо?

Demyan - 27-9-2006 у 07:48

1. Перемога в Євробачені.
2. Згода проведення футболу Євро 2012.
3. Приватизація Криворіжсталі.

Анастасія Кулакова - 27-9-2006 у 08:56

Якщо говорити про сучасну історію України (з 1991 року), то:
1. Перемога в Євробаченні
2. Високий результат збірної на Чемпіонаті
3. Двоє останніх виборів не довели до громадянської війни

Якщо "копнути" з більш давніх часів, то:
1. Київ
2. Княгиня Ольга
3. Данило Галицький

Demyan - 27-9-2006 у 09:36

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Нанушка

2. Високий результат збірної на Чемпіонаті

...нищівні поразки в Єврокубках :lol:

Краще б тоді вилетіли з ЧМ - не так би стидно було.

Сергій Бєляєв - 27-9-2006 у 09:38

Перемога у Євробаченні - згідний - досягнення.
А от щодо Євро 2012, то це ще не звершення. Я б тут скоріше назвав результат збірної на останньому чемпіонаті.
Приватизація ж будь-чого у нас - це зазвичай звершення зі знаком -.

Я б, наприклад, згадав реалізацію проекту Sea Launch. Небагато країн володіють такими технологіями, а подібні реалізовані проекти взагалі унікальні.

Андрій Пелещишин - 27-9-2006 у 10:09

Якщо говорити про загальну історію України, я би виділив саме "ренесансні" події, як такі що були верхом духу народу, який пробував підніматися з колін.
Тому що державу багато народів сотворили, міста всі будували, війни всі вели. Але не кожному народу судилося зявлятися на карті світу після того, як уже здавалося, його не існує.Тому я би виділив такі політичні явища:
-Українське відродження 1-ї половини 19-го століття (Шевченко та ін) та Галицьке відродження 2-ї половини 19-го століття (Руська Рада і тп) - як рідкісний по успішності підйом духу нації, що окупована та асимільована;
- Утворення народних мілітарних структур на Західній Україні в період 1920-1956 років - як рідкісну по успішності та живучості систему збойного народного опору окупантам; формально вона не досягла успіху, проте вона врятувала народ від геноциду і свормувала стержень подальших досягнень.
- Проголошення та становлення Незалежності як рідкісний для історії мирний компроміс суспільства , що складається з груп з антагоністичними поглядами

Demyan - 27-9-2006 у 10:22

Думаю мова іде про те чим би ми городилися, а такі події як відродження, Sea Launch....мало хто знає в світі.

Сергій Бєляєв - 27-9-2006 у 10:46

Нічого не краще. У клубних турнірах забагато іноземців грає, тому тут досягнення асоціювати з Україною важко. А от результат на ЧМ - це Наш Результат.

Андрій Пелещишин - 27-9-2006 у 10:58

Цитата:

Думаю мова іде про те чим би ми городилися, а такі події як відродження, Sea Launch....мало хто знає в світі.

Ну якщо те, що знають у світі - то тут усе просто
- Шевченко (той що А.), ЗБУ
- хор Вірьовки, гопак, пісня "Засвіт стали козаченьки.."
- котлети по-київськи, пироги (ті що вареники)
- pysanky (ті що писанки).
....
цей етнографічно-пропсовий коктейль можна продовжувати досить довго

spark - 27-9-2006 у 11:22

Хе-хе

1. Інститут електрозварювання ім. Патона (хоча Патон і француз)
2. Українські педагоги (Ушинський, Драгоманов, Макаренко, Сухомлинський тощо)
3. Найвищий у Європі рівень людей з вищою освітою у процентному відношенні.

spark - 27-9-2006 у 11:29

понеслася

Глушков як батько першої європейської ЕОМ
Тимошенко як батько сопромату
Корольов як батько космонавтики
Потебня як батько етнолінгвістики

Анастасія Кулакова - 27-9-2006 у 11:46

Сікорський як батько гелікоптера.

Андрій Пелещишин - 27-9-2006 у 11:49

Мельниченко - як найкрутіший у світі шпигун!

Олексій Мачехін - 27-9-2006 у 12:35

*Мельниченко - як найкрутіший у світі шпигун!*
Різун - як найуспішніший у світі розвідник-перебіжчик

*Глушков як батько першої європейської ЕОМ*
Якщо не помиляюся, в континентальній Європі. Але вчився він на західних наробках.

*Проголошення та становлення Незалежності як рідкісний для історії мирний компроміс суспільства , що складається з груп з антагоністичними поглядами*

Я от досі не впевнений що цим можемо пишатися саме ми

Це події радше із серії "так сі стало". Народне рушення 2004 року і його безкровність заслуговують на більшу увагу. Або взагалі виокремити безкровність всіх політичних подій новітньої України (якщо не пригадувать Вітренко і Чорновола).

*Ольга і Данило Галицький*
А чим це вони аж так відзначилися? Ярослав, як на мене, був більшою політичною фігурою.

Андрій Пелещишин - 27-9-2006 у 12:55

Цитата:

Або взагалі виокремити безкровність всіх політичних подій новітньої України (якщо не пригадувать Вітренко і Чорновола).

ага, згоден

tysovska - 27-9-2006 у 13:58

1) 1595 - підводні чайки беруть Синоп (кажуть, в західних енциклопедіях значиться, що перші винахідники підводних кораблів були українські козаки)
2) Миклуха-Маклай (але чи можна його по-справжньому вважати українським?)
3) Василь Вірастюк

Юрій Сєров - 27-9-2006 у 14:31

1. Перемога в євробаченні, безкровне політичне протистояння (помаранчева революція), Кличко - чемпіон, збірна в 1/4.
2. Шевченко Т.Г., Шевченко А., Клички, Руслана
3. Євробачення в Києві, візит Папи.

Андрій Пелещишин - 27-9-2006 у 14:36

Нє, вибачте я не розумію, як можна ставити в один ряд

Цитата:

2. Шевченко Т.Г., Шевченко А., Клички, Руслана

Куди там тому маловідомому художнику до таких велетнів духу?

spark - 27-9-2006 у 15:11

Про Міклухо-Маклая. Друга половинка - прізвище жінки, з якою він одружився в Австралії. Так що можна

Про Глушкова. Мається наувазі саме довдена до пуття серійна ЕОМ. А наробки були теж київські, або, вибачайте, феофанієвські (це за межою міста), це не Глушков а два його попередники постаралися. Прізвища можу пошукати, але попереджаю, що одне з них буде неслав'янським

Амосов і Шалімов.

А якщо вже про Сікорського згадали, то про Антонова й Мрію якось вже негідно забувати.

Demyan - 27-9-2006 у 15:15

Про погане
1. Катастрофа в Скнилові,
2. Чернобиль
3. Голодомор
4. ой тільки 3 можна ....

tysovska - 27-9-2006 у 15:16

Цитата:

Оригінальне повідомлення від spark
Амосов і Шалімов

Demyan - 27-9-2006 у 15:17

ДУмаю тут треба розділяти бо якщо спорт то і Бубку не можна пропускати і Клочкову.....
Політика -революція, незалежність....
співаки - Руслана

Юрій Сєров - 27-9-2006 у 15:21

Те, що Т.Г. стоїть першим у списку постатей, вже говорить саме за себе.
Очевидно, що його пам'ятатимуть набагато довше. Але, я виходив з тези "що знають у світі".

Юрій Сєров - 27-9-2006 у 15:23

Цитата:

ДУмаю тут треба розділяти бо якщо спорт то і Бубку не можна пропускати і Клочкову.....

Ну ось і напоролися, на очевидні граблі.
Спортивні постаті вже обговорювалися здається...

tysovska - 27-9-2006 у 15:45

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Demyan
співаки - Руслана

Я підозрюю, що Євгенію Мірошниченко, Володимира Гришка і Валентину Степову трохи більше знають і цінують на заході, ніж Руслану (при всій моїй повазі до Руслани)...

Андрій Пелещишин - 27-9-2006 у 15:46

це варіанти постатей

Князь Кий
Володимир Великий
Данило Галицький

Але чим раз ми заходимо в обговорення, тим більше висвітлюється глибока різниця між тим що знають про нас і що знаємо ми про себе

Demyan - 27-9-2006 у 16:14

А взагалі нас більше по спорту знають не раз питав в іноземців - різних більшість знає шевченка, Бубку, кличків. Саме шевченок А. виручив мене в румунії коли вияснилося що я троха в курсі італ. футболу а та людина дуже любила - а я з україни звідки шевченко - вона мені помогла

причому це був старший чоловік.

spark - 27-9-2006 у 16:16

Так з усіма народами так, Андрію.

Знайомий ірландець ображався на мене, як це я можу не знати Шеймаса Хіні. А знайомий чилієць дуже дивувався, чому я знаю Хоакіна Мур'єту. Ми поважаємо Жанну Д'Арк, а для інтелігентного француза це буде певний моветон, бо вона - символ ультраправих у Франції. І т.д. і т.п.

Станкевічас Сергій - 27-9-2006 у 17:56

Погані у нас справи, якщо ми хочемо ГОРДИТИСЯ тим, що один раз попали на ЧС по футболу та по-пенальті вповзли в одну четверту.

Рівнем футболу можуть гордитися бразильці, італійці, німці, аргентинці,
ну ще французи, англійці, можливо уругвайці, чилійці і напевно що все. Решта слабаки, такі як і ми.
Поки що.

Хіба що можна гордитис трьома золотими м'ячами українців: Блохіна, Беланова і Шевченка. Це - який не який, але показник.

spark - 27-9-2006 у 18:41

Я чомусь і думав, що топікстартер якусь банальщину має наувазі. Футболом пишатися? Тоді - ірландським футболом, в який ніде крім Ірландії не грають, бо не можуть вивчити правила

Вигадуйте якусь таку ж гру, як російський хокей з м'ячем або лапта і пишайтеся на здоров'я

Ділов-то

Справи в нас погані, бо один хлопчик нозю беріг, а другі хлопчики у ворота не вміють попасти. Тю. Знайшли чим перейматися. Переймалися б краще тим, чому з цих головорізів ледве половина слова гімну знають з тренером начолі

Dmy - 27-9-2006 у 20:23

Т. Шевченком, звичайно, ми можемо пишатися - дай Бог кожному народу (хоча Клички все ж таки вище - см на 30-40. Жодого порівняння).
Майданом, безперечно, теж. Він відбувався у таких умовах, що жодні інші оксамитові революції не йдуть із ним у порівняння. Поза тим же він показав і непересічний рівень людяності, і непересічний рівень драйву. Гадаю, час мине, і цю подію оцінять усі.

Що ще, треба думати.
Однозначно, не повинно йтися про "по чому нас знають". Само по собі - це не привід для гордості й не критерій. Можуть і не знати, а воно вартісне.

Автор першої ЕОМ (МЭСМ) мав прізвище Лебедев. Починав у Києві, згодом "емігрував" до Новосибірська.

На мою думку, навряд чи можна так уж пишатися візитом Папи - це не така уж і непересічна подія для людства. Він відвідав майже всі країни світу і не лише христіянськи.

Цікаво, що багато хто згадує про якесь Євробачення і якусь Руслану. У нас у спорті куди більше чемпіонів світу, Олімпіад, не кажучи вже про перемоги на чемпіонатах Європи, причому тих, якими провідні країни світу не гребують і не посилають на них заштатних аматорів. Ними ми чомусь не пишаємося. А Русланою - вйо! Чи не подія світового маштабу.

І взагалі, чому лише 3 події для гордості? Он, Петро Сагайдачний Москву аж 7 разів палив!
(Це майже анекдотична схема: чим можуть пишатися українці? Тим, що татари пограбували Москву в 1382(3?) році на знак помсти за Куликовську битву)

Станкевічас Сергій - 28-9-2006 у 07:06

Цитата:

Оригінальне повідомлення від DmyІ взагалі, чому лише 3 події для гордості?

Це абсолютно не треба трактувати, як то, що в українців може бути тільки три події для гордості.
Просто, не хотів, щоб сюди надсилались грунтовно продумані повідомлення, в яких під 231-шим номером значилася б ...., наприклад, вихід України на чемпіонат світу по хокею.

Demyan - 28-9-2006 у 08:18

Я не розумію як можна гордитися скажем Князем Данилом? запитайте в світі людей думаю окрім мігрантів ніхто не знає хто то такий.

Олексій Мачехін - 28-9-2006 у 09:26

Та й в Україні дуже мало знають хто це такий, хіба ім'я колись чули.

spark - 28-9-2006 у 10:35

Все переконали. Надалі я пишатимусь лише найбільшим в Європі шлюзом на Дніпрогесі (однокамерним). Перепад рівнів між верхнім і нижнім б'єфом - 38 метрів

Взагалі раджу всім колекціонувати пачки цигарок Прилуки на цю тему

Рекламісти вже давно перейнялися цим питанням. Між іншим, там (на пачках) була ще Умань і найдовша вулиця Європи у тому ж Запоріжжі.

А Данила Галицького знають принаймні усі школярі, хто вивчав історію після 1991 року. Це не так вже й мало.

Олексій Мачехін - 28-9-2006 у 10:52

Ім'я - так, знають

Але якщо я зараз в Києві спитаю навколо себе бодай сторіччя його князювання, то впевнених відповідей буде одна на сотню. Вгадайте який відсоток буде в Харкові чи Донецьку

spark - 28-9-2006 у 11:09

Господи, я теж вам без Гугля роки не скажу, тим паче, що його то виганяли до Польщі в дитинстві з матір'ю та братом, то повертали. Він то князював, то королював, незрозумілу для мене позицію поруч з ним займав Мстислав Удалой і таке інше. Ну, не всі люди гарно запам'ятовують цифри. І Харків з Донецьком тут ні до чого.

А якщо я в вас зараз спитаю роки життя Саксона Граматика, скажете без довідок?

Олексій Мачехін - 28-9-2006 у 12:21

Ні, не скажу, але ж я його не висуваю на якісь номінації

Справа в тім, що на відміну від столиці у регіонах вивчається також регіональна історія - історія Слободжанщини, історія Донбасу (це те, з чим я особисто стикався). Відповідно лідерам інших регіональних (відносно поточної державно-географічної ситуації) державних утворень увага фактично не приділяється. Мабуть так і треба, але це зумовлює незнання представниками сходу історії західних регіонів і навпаки. Кияни, таке враження, знають начебто і про все, але дуже потрошку

spark - 28-9-2006 у 12:39

Потрошку про все - цього досить. Треба знати лише на яку літеру шукати за потреби узнати щось більше. Про регіональну історію, признатися, вперше чую. В мене дочка щось таке краєзнавче про Київ вивчала, але мені не спало на думку, що в Донецьку Юза замість Кия вивчають

Пропоную ще одну номінацію:
іноземці, які любили Україну

Боплан
Хвойка
Рильський

Олексій Мачехін - 28-9-2006 у 12:42

Боплан працював і чудувався, будував Кудак, служив польській короні. Не впевнений що це сильний прояв любові

Краще Костомарова впишіть.

tysovska - 28-9-2006 у 12:49

Тут іще багато важить, до якого покоління людина належить. Ну, скажіть, що я могла винести зі школи з укр. історії, якщо ми дуже ретельно вчили Александра Невського, Івана Калиту, Дмитрія Донського, Івана Грозного, Лжедмитріїв, Василія Шуйського - не кажу вже про пізніші часи (ну, там це хоч якось історично виправдано)? Вперше зі справжньою укр. історією я зіткнулася в книжці Раїси Іванченко про тяглість традиції української державності, до речі, дуже цікавій і блискуче написаній, за що їй безмірно вдячна.

spark - 28-9-2006 у 13:00

Боплан перший автор, який залишив нотатки про Україну. Дуже симпатизуючи українцям, до речі. Його, наприклад, вражало, що навіть жінки у нас письменні. У Франції мабуть тоді було інакше

По друге, він зробив багато такого, чого від нього служіння Короні не вимагало. Склав першу пристойну карту Правобережжя, наприклад, з усіма річковими системами з придатною навіть для сучасних карт точністю. Лише верхню течію Дністра неправильно зобразив, бо не мав данних.

Олексій Мачехін - 28-9-2006 у 13:12

Ну по-перше не Боплан перший залишив нотатки про Україну і навіть не перший француз, який це зробив - Боплан перший, хто склав карту України, позначивши ці території (і заселеного Лівобережжя, доречі, теж) топонімом Україна.
Я не бачив в описі Боплана згадок про писемність селян. Може неуважно дивився?

Зайдіть на мій сайт і почитайте самі: http://boplan.pereplut.net

Доречі його пречудові карти, які теж багато у чому цікаві, готувалися для польського короля і пропонувалися до його послуг у українських визвольних змаганнях.
Так, Боплан любив Україну, але як чудову польську провінцію. Так само, як, певно, любить Україну В. Путін, який мріє про дачу в Криму.

Городецький - 28-9-2006 у 13:13

Не мій погляд, а одного досить освідченого іноземця, Україна має пишатися:

1. Надзвичайно багатою культурною спадщиною.
2. Здобуттям державности у винятково мирний спосіб.
3. Самочинне позбавлення від ядерної зброї.

Дещо спірно, як на мене, але, повторюся, це погляд з-поза, і від людини урядового службовця, себто, такої, що не має тут власної думки окрім офіційної.

spark - 28-9-2006 у 14:41

Олексію, дякую за сайт, вже в букмарках

Сергій Бєляєв - 28-9-2006 у 17:00

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Demyan
Я не розумію як можна гордитися скажем Князем Данилом? запитайте в світі людей думаю окрім мігрантів ніхто не знає хто то такий.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олексій
Та й в Україні дуже мало знають хто це такий, хіба ім'я колись чули.

quote]Оригінальне повідомлення від spark
А Данила Галицького знають принаймні усі школярі, хто вивчав історію після 1991 року. Це не так вже й мало.

Чому власне не можна гордитися Данилом Галицьким. І до чого тут - знають про нього у світі чи не знають.Те що добре для нас і чим варто пишитися не обов'язково буде позитивно оцінено за межами України (якщо про це взагалі згадають).

І стверджувати, що ця постать невідома широким колам, або, що про неї взнали лише після 1991 року, невірно. Ще у 70-ті знято фільм "Данило - князь Галицький" (студія Довженка). Його і зараз нерідко крутять вітчизняні канали. Тоді ж видано книгу "Данило Галицький", автор, якщо не помиляюсь, Антон Хижняк.

Інша річ, що насправді історією цікавиться все менше людей.