Форум Рідного Міста

Великдень 2009

Рост - 19-4-2009 у 12:25

Христос Воскрес! Сьогодні і дві тисячі років назад живий Бог відкрив для нас спасіння, перемігши смерть. Вознесімо Йому хвалу і подяку за Його любов до нас.
Веселих Свят!

Юрко Гомеш - 19-4-2009 у 15:13

Дякую, пане Росте, за привітання людей зі Святами! Хочу зробити тут невеличку розвідку в релігію, тому не повважайте то собі за зле, чи за яку, боронь Боже, наругу над християнами: це всього лише філософський, можна сказати, науковий підхід.
***

На Заході не святкують Великдень. Хіба що трохи Різдво, але винятково як свято... тотальних знижок у крамницях.
Просто релігійний рівень, "градус релігійного завзяття" тут є менший, якщо не сказати, що його немає взагалі. Почасти це можна пояснити тим, що для Заходу звикла для нас релігія - давно вже пройдений етап: вони то давно вже пройшли, а ми от шкандибаємо далеко позаду воза Західної цивілізації. 70 років тоталітаризму для нас не минули безслідно: у той час як західне суспільство просто розвивалося у своїй природній основі, нам під загрозою кари було заборонено не просто ходити до церкви, а й думати про бога і молитися до нього. От тому нині ми і надолужуємо втрачене, ревно молячись і б'ючи поклони аж до розбитого лоба і потертих колінок.

Почасти - низький релігійний рівень на Заході - ще пояснюється відносною заможністю і матеріальним добробутом західного суспільства. Там давно вже збагнули, що таки ліпше збирати собі скарби у хоч подеколи ненадійному, та проте земному банку, аніж збирати ефемерні скарби на абстрактних небесах. "Збирати скарби на небесах" - це означає розвивати і утримувати ті самі "скарби" в себе в голові. А що то за "скарби"? Це просто певні образи, з якими мають асоціюватися людські почуття і людські поривання. Наприклад, поривання, чи пак навіювання думок до вічного чи до ще одного такого образу як "спасіння душі людської".

Щодо другого пункту - а саме заможности й добробуту, як чинника меньшої утягнености в релігію, - то тут можуть мені дорікнути поставленим відомим прикладом. В Європі є така нація як баварці - жителі або населення землі Баварія, в минулому - держави Баварія. Їхні добробут і статки відомі усім: чи не кожний баварець має собі за честь їздити винятково на своєму рідному авто марки BMW, котре виробляється тут-таки у столиці Баварії в місті Мюнхені. І що головне - таки їздять: і на дорогих автах, і на таких самих дорогих мотоциклах марки BMW - бо мають фінансову спромогу. Реальну спромогу купити за раз дорогу річ (а не взяти у кредит Ланос, як от ми, напр., а потім поставити зуби на полицю...). Але попри свою заможність баварці ще й уславилися на весь світ, як дуже побожний та богомільний нарід: кождий пурєдний баварец не тільки постійно вітається звиклим християнським привітом (як от "Слава Ісусу Христу" в Галичині), а й відчуває обов'язок недільним ранком сісти у своє баварське авто марки BMW і поїхати до кірхи (себто до церкви по-їхньому). Чи воздавати хвалу Господеві вони їздять щонедільними ранками до церкви на машинах марки BMW? Аж ніяк ні: похід чи радше поїздка до кірхи і постійне вживання християнського привіту означає радше їхню приналежність до грандіозного та видовищного театру на ймення релігія, в якому вони можуть брати безпосередню участь, і в якому вони мають не просто там якусь хвилинну розраду і утішення, а дістають правдиве задоволення.

Отже "небеса", "спасіння", як ми вже сказали - це прерогатива винятково країн, що розвиваються, т.зв. "країн третього світу", до яких належить також і Україна. Тільки з тією лише різницею, що бідні українці через свою утягненість у релігію, в отій простій, на перший погляд, пасочці, у свяченому яєчкові чи у кільці ковбаски мають свою... хвильку розради, свою краплиночку утішення, свій quantum of solace. Як і той Quantum Of Solace - зовсім не "квант милосердя" (як нам подали), а таки "хвилька розради", що була у Джеймса Бонда в останньому по рахунку, як на сьогодні, фільмі про агента 007.

Юрко Гомеш - 19-4-2009 у 16:34

Цікава стаття на Delfi-UA з вельми промовистою назвою - "Пасха по-українськи: стадна віра, чи привід випити" (рос. мовою)
http://www.delfi.ua/news/exclusive/theme/article.php?id=393212

Рост - 19-4-2009 у 17:12

Дійсно, яка ще Земля ясельна група. Як маленькі діти, які радісно бавляться в свої дитячі ігри і згадують про батьків, тільки коли поранили пальчика...

Nazar - 19-4-2009 у 17:43

Це велика перевага - що ми країна третього світу, і наш стан розвитку релігії не інфіковано комерційними методами, підходами, які бушували на заході фактично весь тоталітарний період. Це так кайфово, коли слухаєш проповідь священника, і не спостерігаєш жодго бізнес-ходу, жодної комерційної структури його речень, без жодних там НЛП та іншого. Він говорить справжніми переживаннями, він говорить вірою, а не правилами, якими хворіє фактично будь-яка західна проповідь:)
Хай вони мають нас за взірець та рівняються на нас.

Христос Воскрес!

Рост - 19-4-2009 у 18:33

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Nazar
Хай вони мають нас за взірець та рівняються на нас.

Амінь! :)

Іван Дівеєв - 19-4-2009 у 20:07

Воістину воскрес

Юрко Гомеш - 19-4-2009 у 21:07

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Nazar
Це так кайфово, коли слухаєш проповідь священника, і не спостерігаєш жодного бізнес-ходу, жодної комерційної структури його речень, без жодних там НЛП та іншого. Він говорить справжніми переживаннями, він говорить вірою, а не правилами, якими хворіє фактично будь-яка західна проповідь.

Священник: розшифрування терміну

Священник - він же "служитель культу", він же політик у рясі, він же бізнесмен у рясі, він же психіатр у рясі (перелік можна вести далі до безконечности). Особливий підвид людської раси. У Церкві* посідає особливий статус посередника, "дилера" межи людьми і метафізичним поняттям Бог. Послуговується такими привілеями, як необмежений і абсолютний доступ до людських думок, вплив на людські маси, натовп за посередництва біблійного постулату про пастиря і стадо; апологет сліпої віри, він же боронитель догм християнської релігії; пропагування в маси штучно сформованих нових віянь, норм поведінки та моралі.
Коли брати спрощено, "на хлопський розум", священник - це pusher, "пушер", "штовхач", "наркодилер": адже сам Карл Маркс свого часу ще був обвістив релігію "опіумом для народу". От священники і "штовхають", "пропихають" релігію, оцей "опіум для народу" поміж самий народ. Не жахайтеся, що нарко-: "опіум для народу" - дуже влучний вислів, якого винайшов німецький філософ на позначання того полегшення, тої розради, що їх дає релігія проти життьових бур та незгод. Ба навіть на позначення ... кайфу, "ульоту": можна правдиво кайфувати, як ото нам наочно досвідчили. Достоту як од справжнісінького наркотика...

* Церква: розшифрування терміну
Церква - психо-метафізична структура, витворена винятково у людському мозкові, як певне уявлення про божу метафізику Всесвіту, чи іншими словами - божественне походження усього і вся.

пс. нічого особистого, жодного блюзнірства - лише філософський, науковий підхід у трактуванні.

Dmy - 19-4-2009 у 21:41

2 Юрко Гомеш
Звідкі ці "розшифрування термінів"?

Рост - 22-4-2009 у 08:16

Християнство, чи будь-яка інша Божа релігія базується на любові. В християнстві, якщо пригадаєте, це дві основні заповіді, про любов до Бога, як Творця, та любов до ближнього, як до творіння Божого. Усі решта заповіді випливають з цих двох.
А тепер уявіть собі суспільство, яке живе за цими заповідями. Це погано?
На даний момент жоден з людських філософів, навіть "сам" Карл Маркс :) не зміг запропонувати кращої суспільної організації. А все тому, що починали не з серця людини, а з ідеального, на їх обмежений людський погляд (думаю, не будемо сперечатися про те, що будь-яка свідомість конкретної людини обмежена, не абсолют), суспільного устрою. Який треба якось втілити в життя. Марксизм втілювали в Совіцькому Союзі, в якому усі ми жили. Як то кажуть - знаємо, плавали. Його теж використали для створення рабовласницької держави. Тому що суть людини, яко істоти матеріальної, де факто - прагнення до влади над іншими. Людина, що, за матеріалістичними вченнями, походить від мавпи, раніше заключала собі подібних в матеріальні кайдани, сьогоденна заключає в кайдани невидимі оку, але не менш міцні - нам пропонується за право жити в суспільстві віддати як мінімум частину свого життя, а на ділі часто все життя на утримання правлячих кіл. Маскується це здобуванням певних суспільних цінностей, які, згідно з віруванням, насадженим цими колами мають вагу - будинки, машини, яхти, літаки, брульянти, золото... Хоча знову ж де факто, ніякої цінності для людини не являють.
Перебуваючи в любові, людина є щасливою незалежно від зовнішніх обставин - ніякі катаклізми, ніякі здобутки чи втрати цього не змінять ніколи - любов вічна, позачасова якість, тому що це якість Божа. Володіючи ж цінностями матеріалістичного світу, людина може бути задоволеною на мить, але після здобуття починається новий цикл "прагнення до кращого". А ще страх втратити здобуте. Красно дякую за ці перспективи.
Стосовно релігії як "опіуму для народу". Для Маркса релігія була тим, що заважало будувати матеріалістичне суспільство, тому що в релігії, як я уже казав, прагнення скероване на досягнення внутрішньої гармонії, а не зовнішнього "благополуччя". Тому то і таке ставлення. А насправді християнська релігія - це просто шлях християнина. Саме тому серед християн стільки недосконалих людей, тому що йти шляхом і бути шляхом - це різне, не кожен може це осягнути одразу, не кожен може осягнути взагалі. Але це не означає недосконалість Творця, це означає недосконалість людини матеріальної.

Андрій Шпачук - 22-4-2009 у 09:48

Перемішуються поняття релігії, віри, та особистих відносин з Богом. Релігія або те християнство, яке описується (або паплюжиться) не має нічого спільного з відносинами людини з Богом. Досить часто звертається увага на звичаї, обряди (які досить часто взяті з язичництва) що заспокоєння і миру для душі не приносить. Духовне прагнення людини не задовільнить жодна релігія, жодний обряд. І чи має якесь відношення печена паска, писанки і ковбаса до Пасхи, до воскресіння Ісуса Христа? Навіть люди, які взагалі не вірять в Бога, в ці дні "щиро" вітаються: "Христос воскрес! - Воістину воскрес!", не задумуючись над змістом.