Пам’ятається мені, як в
кошлатому тумані, щось таке перед минулими президентськими виборами він вже,
даруйте на слові, наваяв! Назви не пригадаю, пригадується тільки, як він все
бідкався, сердешний, що вчасно не розгледів, який айяйяй - нехороша редиска
Лазаренко, і не знав, що казати онукові, якщо той раптом діда спитає, яку бяку ти в
житті своєму вважаєш найбільшою! Кучма вирішив, що то - призначення Павла Ванича
на премьєра, а ми всім офісом вирішили, що найбільша бідося наша і Кучми - то він
сам! В газеті "смажені факти" подавалися уривки з тої книги, і бухгалтерія на
чолі зі мною проводила "літвечори". Добре потішились, а що мали робити? Хоч і
був той сміх крізь сльози... Я ось тепер думаю, до якої знакової події ця книженція
приурочена? До наступних през. виборів? Я залюбки почитаю і цей опус теж... Дідько з
ним, навіть гроші на нього витрачу! Цікаво ще, кіко Татуськові гонорару дадуть, і
хто направду буде то писати? Таке пожвалення станеться в літературному житті
України - не дай Боже! Справжня метушня!| Цитата: |
А чом би й ні? Раніш всі публікації мали назву "Україна та Росія", час
застосовувати протиставлення 
Мимоволі
пригадалася зустріч зі студентами напередодні останніх виборів і слова, мовляв,
"як я добре володію українською", позаяк студенти-математики, що сиділи
поруч, плакали зо сміху і здійснювали синхронний переклад 'укр-укр'... Тому
читати здалося би. Судячи з останніх перетурбацій з підручниками з історії двох
держав цікаво, послугами яких істориків (то зазначено у статті) скористається
автор.. А втім, я б не читала, а радше слухала виступ про книжку (бо то би було без
редагування). Але то таке... Є Поплавський - співак