Форум Рідного Міста - Українська традиційна кухня

Українська традиційна кухня

Олексій Мачехін - 16-8-2004 у 11:22

Пропоную тему для обміну досвідом. Миж живемо у різних регіонах, то ж і кухня у нас дещо відрізняється.
Мені цікаов б було почитати про особливості наших традиційних страв і їх приготування а вам?

Шулики

Олексій Мачехін - 16-8-2004 у 11:52

Першим і почну. Шулики є традиційною стравою медового спасу. Хоча, звісно, не критично - можна приготувати і просто так, бо смачно і хочеться

Власне, приготування подніпровських шуликів я описував в треді "Слова і перли...-2" рік тому:

"Сьогодні медовий спас. А, отже, їмо шулики (наголос на останній склад) з маком.
То печеться такий великий корж, надрізаний ще тістом аби ламати легше було, і, власне, ламається по надрізах на шулики. Тоді це все заливається тертим маком з водою і медом. "

Після того ще трохи порозпитував і знайшов певні особливості:
1. Шулики можуть робитися не тільки тонким коржем (1-15 см), але й пишним хлібом - до 10 см. Тоді корж просто рветься руками на шматки і знову ж таки, заливавється медом, водою, тертим маком. Виходить щось схоже на кутю, але мені то смакує краще.

Кому цікавий рецепт коржа - можу поділитись.

2. Шулики з-під Коростеня: печуться тоненькі коржі і перемазуються тим самим медом з маком і водою, тільки меду побільше - щоб густе було. Ну і коржі складаються в кілька шарів немов в торті, тільки так, щоб в рота влізло (я думаю, в кожній родині підбирають свій розмір). За ніч коржі набирають меду і отриману страву розрізають ножем... Думаю з парним молочком, а можна й з козячим, такі шулики пішли б на "ура"

3. На Закарпатті шулики ще інакші. Там вони вже печуться розрізаними на ромбики і розкатані зовсім тоненько. Виходить тонке сухе печиво, жорстке як галети. Вони засипаються в тертий мак з водою і медом... і далі по плану - ложкою їх, ложкою

Смачного

сумна - 16-8-2004 у 13:04

На Жовківщині ця страва носить назву "ломанці".
Тепер трудніше з маком, бо мати його на своєму городі зась. Привозний мак не такий смачний, гірше надається до розтирання у макітрі.

Олексій Мачехін - 16-8-2004 у 13:09

Ну, в принципі якщо вирощувати небагато - на кутю та шулики, то міліція не звертає уваги. Більше проблем з наркоманами.

А як у вас ці ломанці готують?

Nazar - 16-8-2004 у 14:11

Недавно куштував - "Богораш".
Страва готується на вогні.
Спочатку в казанку топиться смалець, згодом кришиться цибуля (2-4шт.), коли цибуля вже троха рум"яниться, то кидається м"ясо (ребра та шия, баранина або телятина - десь 2,5-3кг), тоді то все засипається спеціями, і смажеться м"ясо до рум"яної коринки. Тоді заливається то все водою, засипається спеціями, дається бульба, троха моркви та воду і кип"ятиться до готовності бульби.
Вживати бажано на березі річки чи озера при доволі значній кількості спиртного, бажано в українській компанії, співаючи наших партизанів.

Ще одна страва з сонячного закарпаття - Токан.
Готується також на вогні.
Компоненти - кукурудзяна мука, овеча бринза, шпондер х/к, сметана, вершки, спеції.
Готується у горщиках та казанку. В казанку у сметані та вершках готується кукурудзяна каша, коли вона готова, то розсипається до горщиків: шар готової каші - прошарок бринзи та шпондера, і знову каша іт.д.
Скільки чоловік - стільки горщиків. Горщики з вогня діставати рогачами, при цьому також бажано співати українських пісень.
Смачного!

Odarka - 16-8-2004 у 14:57

А я люблю прецлі

))
Їх по моєму взагалі рідко хто гутую
Це солене печиво з тмином

)

Олексій Мачехін - 16-8-2004 у 15:18

Давно хотів спитати: чорний хліб з кмином в Україні взагалі пекли коли-небудь чи такий хліб для нас не характерний?

Наталка - 17-8-2004 у 11:13

Цитата:

Першим відправив користувач Odarka
А я люблю прецлі

))

О, то це ті прецлі, про які співав Тарас Чубай у файній пісні "Миколай Бородатий"?

Теж дуже схочу скуштувати... До речі, на якомусь російському сайті той рядок з пісні було подано так: "Шинки, ковбаси і оселедці, пампушки і вушка, кутя і Преслі".

Ось так у гастрономічний ряд файно вписався Елвіс. (Вибачте, трохи оф-топ).
Одарочко, а рецепт? :cool:

Рост - 18-8-2004 у 15:29

Мені, Наталю, з тої пісні більше подобається рядок: "То не мocкaль Дід Мороз - то Миколай бородатий", як це любить іноді заспівати Тарас

А щоб виправдати офтоп, розкажу рецепт популярного в старому Львові борщу по-польськи.

Вариться росіл на телятині, наприклад.
Потім до нього додається уже зварений і потертий на грубій терці буряк і трошки кислоти (дуже смачно, якщо додати маринад маринованих помідорів, але можна і банального соку лимона). Це все разом закипає. Усе.
А їсти його дуже-дуже смачно з грибовими вушками! Хто не знає - вушка, це такі малеенькі вареенички, тільки всередині гриби

Наталка - 18-8-2004 у 18:54

А я знаю, знаю про вушка - мене цього року на Різдво ними пригощали! Смачнооо!

І дякую за рецепт! Напружено думаю, щоби таке зі свого боку пригадати, але... все дуже традиційне.

Та менше з тим, я все одно згадаю, а поки що принагідно подякую й Назару за цікаві рецепти. "Наші партизани" вже включила

Олексій Мачехін - 18-8-2004 у 23:11

Що значить "дуже традиційне"???
Та простий борщ у кожному селі по своєму роблять! Оно моя Люда не меньш як 3 різновиди червоного борщу знає і всі традиційні!!! Вареники дуже різні бувають, пироги від маленьких кругленьких печених до смажених у дві долоні завбільшки. І все традиційне і все смачне і все цікаве

Олексій Мачехін - 30-9-2004 у 16:24

Невже все? Це всі рецепти? Вироджується нація до гамбургерів і яєчні?

jaguara - 30-9-2004 у 18:41

рецепту не подам, але свої 5 коп вставлю: для мене трагедія, коли у Львові чи навіть Києві хочеться кров"янки, звичайної домашньої кров"янки, бо у цих регіонах туди традиційно пхають якусь кашу... нарід, не ображайтесь, якщо зачепила чиїсь почуття, але для мене (східнячки) каша в ковбасі, рівно як і в котлетах -- то нонсенс. І подруга одна моя зара живе у Києві, сама із Запоріжжя, то таку саму біду має.

tysovska - 1-10-2004 у 09:45

Боже, кров'янку з гречкою не любити??? Та це найкраща в світі страва!!!!

сумна - 13-10-2004 у 17:32

Потрапила мені до рук стара книжка – “Практична господиня”, том I “Безмясна кухня”, написала М.Горбачева, під редакцією Гр.Гануляка, наклад в-ва “Русалка”, Львів, 1937. Цікаво зі всіх поглядів – продукти доступні, мірки прості, ще й мова соковита. Окрім рецептів, є ще розділи “Товарознавство”, “Як улаштувати прийняття гостей”, “Домашня аптичка”, “Практичний порадник”. Якщо товариству буде цікаво, я дещо зацитую з різних розділів.

Борщ київський. Найлучше варити в новім поливанім горшку, бо від старого з потрісканою глязурою горшка борщ тратить смак. 1 петрушку, кусник калярепи, 4-5 сушених грибків налляти зимною водою і поставити на кухню. Кусник цибулі дрібно покраяти, зрумянити на маслі і кинути до ярини. Два невеликі цвіклові буряки покраяти ножом або на грубім терку, дати до другого горнятка, залляти кипячим смаком з ярини, так щоби буряк не виставав зверха, – бо почорніє, - варити без покривки до мягкости. Осібно зварити 1 і пів склянки фасолі. Кусник капусти звичайної покраяти негрубо, спарити кипячою водою, відцідити і змішати все разом т.є. фасолю, буряки і смак з ярини. До того додати ще 4 червоні помідори зварені і перетерті скрізь ситко і нехай все разом кипить. Зробити засмажку (1 ложка масла, ложка муки), як буде румяна, налляти трохи зимної води, розмішати, щоб не було грудок і влити до борщу. Коли кілька разів закипить, влити до того смаку – бурякового квасу, чайну ложку цукру, трохи соли та нехай кипить 10 хвиль. Підправити одною склянкою свіжої сметани. Можна ще дати 2 жовтка. Відставити на бік, щоби вже не кипів. Можна подавати з цілою бульбою. Є також смачний пригріваний на другий день.

Будинь з капусти. Дві головки свіжої капусти розрізати на чвертки, повирізувати качани, сполоскати зимною водою, оглянути докладно, щоб не було гусільниць, дати до ринки з трохи посоленим окропом, накрити покришкою і варити; трохи недоварену відцідити, дати до полотняного мішочка, або чистенької стирки, тісно звязати шнурочком, положити на стіл і притиснути деревяним кружком, а зверха камінчиком, або ще лучше дати під прасу; ходить про те, щоб капуста була якнайсухіща; відтак змолоти її на машинці від мяса 4 рази; потім дати до макітри, вилляти 2-3 ложки розтопленого але не смаженого масла, дати 5-6 сирих жовтків і макогоном добре втирати; коли жовтка будуть добре вимішані з капустою, всипати до неї 1 і пів скл. тертої булки, втерти на терку 1 сиру цибулю, до смаку посолити, всипати 2 ложки цукру і піну з залишених білків і легко вимішати. Форму будиньову висмарувати зимним маслом, обсипати тертою булкою, наложити капусти, накрити щільно покришкою і варити в парі годину. Готовий будинь має випасти з форми як бабка. Зверха полляти маслом, зрумяненим з тертою булкою.
Коли в хаті нема форми на будинь, тоді зробити так: 3 або 4 великі листки з капусти, але не зелені, спарити в кипячій воді. Чисту стирку намочити в зимній воді, добре викрутити, розстелити на столі, попарені листки з капусти положити на середині стирки, так, щоб вершки листків сходилися до купи, на ті листки наложити масу з капусти, добре руками кругом обтиснути так, щоб маса була закрита листками; так само і стирочку обтиснути добре, завязати шнурком і вложити до баняка з кипячою водою, кінці стирочки прив’язати до вуха баняка, вода в баняку має сягати до половини будиня, відтак накрити покришкою, зверха положити тягарець або камінь, щоб покришка щільніше пристала, варити на вільнім вогні годину. Потім витягнути, дати на хвильку на друшляк, щоб стекла вода, відтак стирку обережно розв’язати, зверха на будинь положити круглий полумисок або плиткий таріль, кінці стирки взяти тісно до купи в одну руку, другу руку підложити під будинь, і в той спосіб перевернути будинь на полумисок; стирку відкинути, чубки листків капусти, котрі прилипли до будиня, легко повідхилювати і будинь буде подібний до головки капусти, зверха обляти маслом зрумяненим з тертою булкою. Коло цього будиня багато заходу, але зате він смашний і гарно виглядає. Можна його обложити кругом дрібною молодою бульбою.

Жидівські цибуляники. 3/4 кіля муки, 2 яйця, 4 ложки оливи, велика цибуля втерта на терку, ложочка поташу і трохи соли; замісити тісто як на вареники, тачати невеликі на палець грубі пляцки, подзьобати вилками, дати на бляху посипану мукою і пекти аж будуть румяні; добрі свіжі до чаю. (Від себе додам: моя покійна цьоця, добра господиня, дуже любила цибуляки, але спрактикувала робити їх трохи інакше: порізану цибулю (чим побільше) смажила на олії до прозорості, причому олії давала багато, щоб тісто було жирне, солі також не шкодувала, поташ гасила оцтом, тісто тачала тонше, аніж на палець, і додавала ще маку. І любила, щоб були добре припечені. Справді смачно, і не тільки свіжі до чаю, а й на другий день, якщо залишаться).

“Ратафія”. Найлучші соки сирі т.зн. такі, які видають овочі пересипувані цукром, тоді соки не тратять ні краски ні запаху. До таки соків належить сок з ріжних овочів “ратафія”; це дійсно король соків. Робиться так: починати від рожі цукрової; листки рожі очистити від білих кінців та дати до чистого сухого 5 – 6 літрового слоя, можна і менший або більший, рожу посипати цукром, потім давати овочі, котрі надходять: суниці, трускавки, порічки, чорні, білі і червоні, малини, агрест, борівки, черниці, вишні без кісток, можна дати 1 фунт винограду, кілька морелів, сливки покраяні на кусники зі скіркою, добрі яблука і грушки, ці всі овочі пересипати верствами цукру і давати їх по рівній части, з виїмком винограду і морелів, бо ці овочі дорогі, можна і без них. Овочів не давати повний слоїк, бо підчас ферментації сок тече по слоїку, душити ложкою також не можна, бо пізніше багато осаду. Останню верству овочів присипати цукром, зав’язати густим полотенцем, щоб не дісталися до середини малі мушки. Тримати на сонці, як інші соки, зливати до фляшок пізно восени, як інші, закоркувати, залякувати і тримати в холоднім місці. Позісталі овочі змолоти на машинці від м’яса, зі сливок вибрати кістки, додати трохи цукру і той осад, що лишиться від соку, і усмажити мармеляду. Має знаменитий смак і запах. Сок ратафії уживається для домашних горівок. Укладання овочів в слоїку триває ціле літо, аж до осінніх добрих грушок.

В кожній українській хаті повинні бути такі книжки:
І.Филипчак: Виріб вин овочевих 0,80 зл.
В.Кабарівський: Гігієна і поміч в наглих випадках 0,60 зл.
І.Чепіга: Просвіта і піянство 0,60 зл.
Е.Архипенко: На новий шлях, господарська читанка 3,00 зл.
Е.Архипенко: Бетон і його застосування в сільському господарстві 0,60 зл.
Е.Архипенко: Плекання і лічення дом.звірят 1,20 зл.
М.Микитин: “Штука життя”, приписи доброго тону 1,60 зл.
Хто покличеться на оголошення у нашій книжці – отримує повищі видання з 25 % опусту і почту оплачуємо самі. Гроші висилати згори, бо післяплата коштує дорозче.
Для прикраси дому: Медаліони Т.Шевченка і І.Франка на прегарно різьблених дощинках – пара зол.6,40. Адреса для замовлень: Гр.Гануляк – Львів, вул.Ольшевського,11.

(Далі буде. Наступного разу зацитую прецікавий розділ “Як улаштувати прийняття гостей”).

Tempika - 13-10-2004 у 17:45

...іринко, ну що ж так пізно? :-))))
я б вже в слоїк почала викладати....
мням.

сумна - 13-10-2004 у 17:54

Таню, є надія дочекати наступного літа...

Tempika - 13-10-2004 у 18:57

...іринко, а нагадаєш? :-)) про ратафію.

Ех, борщі!!!!

Люда - 13-10-2004 у 22:34

Борщі бувають двох видів - швидкі і смачні.

Перший варіант - якщо треба зварити борщ дуже швидко (т.зв. городськой борщ). Ставиться на вогонь підсолена вода. Коли закипає, туди кидається картопля (шматками) і нарізана капуста (лавровий лист - за бажанням). Тим часом на сковороді пасеруються натертий на середню тертушку буряк, морква, дрібно разана цибіля. Потім це щастя виливається до кастрюлі з картоплею і капустою, додаєтьсятоматний сік, промідори, соус, тощо - за смаком. Знову ж таки, за вподобанням додаються прянощі, петрушка, кріп, коріандр, давлений часник тощо.
Трохи не забула! Якщо є раніше зварений бульон, то борщ готується не на воді, а на ньому (якщо ж в ньому ще й плавають залишки м`яса або кістка, пречудово). В інших випадках допускається вкинути пару ложок тушняка (бажано їстівного, а не польського), затовкти салом. На край - додати пару ложок олії.
Оскільки борщ швидкий, а квасоля то справа марудна, то її можна і не варити (відповідно і не кидати

). Люди зі слабкою підшлунковою можуть не додавати і томатів, і не смажити цибулю, а кидати її сирою на початку варіння. Але смакові якості на совісті господині.

Другий варіант - мудрий борщ. Він вариться щонайменьше пів дня але не є дуже морочливим, бо паралельно можна і щось попрати, прибрати, приготувати.

1. Квасоля:
Потребує попередньої підготовки: десь напередодні ввечері, згадавши що на завтра ви хочете борщ, замочити квасолю. Якщо літо було не дуже засушливе і квасоля зібрана меньш ніж півроку тому, можна обійтись і без замочування. А якщо стара, але замочити забули - при варінні до квасолі додаємо трохи соди. Коли квасоля почне розлупуватись, воду треба замінити на звичайну. Щоб квасоля зварилась швидше ставимо варитися в малій кількості води і кілька раз як закипить доливаємо дуже холодкну воду (або взагалі заміняємо на холодну). Якщо ж часу достатньо, нема чого морочитись - ставимо на невеликий вогонь і чекаємо допоки вона розвариться.
Увага! При варці квасолі воду солити неможна - не розвариться

Якщо ви хочете смачного борщу а з квасолею колупатися ліньки, напередодні в супермаркеті можна купити бляшанку білої або червоної квасолі у власному соку від Чумака або Вереса. Така квасоля додається в борщ разом з буряком.

2. Буряк:
Вибираємо гарненькі бурячки, чистимо, більші за кулак розрізаємо навпіл і кидаємо варитися разом з квасолею (якщо квасоля з содою - буряк вариться окремо). Коли квасоля починає розкіпати, напівзварений буряк виймаємо з води на тарілку, а до квасолі доливаємо води щоб отримати об`єм приблизно 2/3 від об`єму запланованого борщу.

3. Допоки вона закипає, чистимо і ріжемо картоплю (О! Тепер солимо воду), і кидаємо її до води з квасолею. Зменьшуємо вогонь, аби тільки потрошку булькало, так воно вже доварюватиметься до самого кінця.

4. Дрібними шматочками нарізаємо моркву (в справжній борщ овочі ніколи не труться, а нарізаються) і теж кидаємо в кастрюлю.

5. Вкидаємо щось томатне - дрібно нарізані помідори (гурмани можуть обчистити шкірку, але мій чоловік їсть і так), або ллємо томатний сок або пасту або соус або кетчуп у відповідній пропорції. Традиційно, років 200 тому, томатів чомусь не давали - натомість закисляли воду квасом, оцтом, кислицею, тощо.

6. Ріжемо на шматки буряк і вкидаємо його туди ж (буряк обов`язково кидається після закислення середовища томатами, бо інакше він почорніє). За бажанням тут же кидається лавровий лист.

Тепер, допоки Борщ булькає і умліває, можна на годинку(умовно) відволіктися - зайнятися домашніми справами.

7. Дрібненько шинкуємо капусточку, додаємо до всього іншого.

8. Туди ж ідуть дрібно нарізані корінці селери і петрушки (за бажанням).

І знов на пів годинки-годину забуваємо про нього.
Індикатором майжеготовності є червоно-оранжевий колір томату, якого борщ набуває після розкладу червоно-фіолетового бурякового барвника. Одночасно зникає і грубий присмак буряка, борщ стає ніжніший.

9. Заключний етап: робимо просту засмажку: на олії підсмажуємо до золотавого кольору дрібно нарізану цибулю і виливаємо в борщ. Тепер додаємо подрібнений (давлений) часник (присмак часнику буде меньш агресивний і триваліший, якщо його додати саме після олії. А знаєте чому? Бо: сірковмісні глікозиди мають тропність до ліпідів).

10. Додаємо прянощів: Кореандр, майоран, імбір, чорний, червоний перець, куркуму, птрушку, кріп, що ви там ще вигадаєте.
І знов лишаємо на пів годинки-годинку. Після чого урочисто.... вимикаємо.

Такий борщ можна їстий одразу, але справжнього смаку він набуває через добу після готування.

Подається зі: сметаною, гірчицею, майонезом, пампушками, чорними сухарями, яєчною засмачкою, і далі - хто більше?

Особливості:
-Борщ треба готувати у гарному настрої і з думкою про людей які то все жертимуть.
-Пречудово, якщо ви знайдете на борщ замість звичайного буряка цукровий.
-Якщо любите солодкий перець, він додається разом з капустою.
-Якщо десь вполюєте грибів - борщ від них тільки виграє. Сухі гриби після декількох шпарень окропом ріжуться на шматки і додаються на початку варіння. Свіжі і мариновані - в середині варіння. Смажені - на прикінці. Солені - промиваються і перед картоплею.
-Хоча стереотипно ми звикли до борщу на м`ясі, справжній селянський борщ був пісним, хіба затовкувався салом із вареним пшоном разом із засмажкою. Сало краще брати старувате із присмаком.
-Найсмачніший - різдвяний - борщ варився на півні. Спочатку варився півень (де молодий і не старий - десь рік), тоді його витягали, на юшці готували борщ а м`ясо вкидали наприкінці. Так само можна готувати на бідь-якому червоному м`ясі, але я б не радила - то перевод продуктів - від того програє і м`ясо і борщ.

А в моєї Мами на Батьківщині варять унікальний борщ: по типу швидкого але на кільці в томаті замість, власне, томату(рецепт вважається аутентичним). Як людина майже всеядна я його їла, навіть смачно.... Схочеться екзотики - спробуйте і такий.

Може я щось і забула, але все одно смачного!

сумна - 14-10-2004 у 16:58

2 Люда:
На Вашому прикладі ще раз переконалася, що правдива господиня може перетворити приготування їжі на поезію. По-доброму Вам заздрю. :-)

"А в моєї Мами на Батьківщині варять унікальний борщ: по типу швидкого але на кільці в томаті замість, власне, томату..."
Спочатку не могла второпати, що ж це за борщ на кільцІ, поки не зрозуміла, що мова не про кільце, а про кільку (ех, темнота) :-)

Олексій Мачехін - 15-10-2004 у 10:42

Є пропозиція обговорити можливі засмачки для борщу. Хто які знає? Тільки з рецептами будьласка

Борщ та борщі

Юрій Філатов - 23-12-2004 у 18:22

Цитата:

Першим відправив користувач Олексій
Є пропозиція обговорити можливі засмачки для борщу. Хто які знає? Тільки з рецептами будьласка

Людочко, за мудрий борщ уклін від аматорів цієї справи (цієї справи завжди при нас не менш двох пляшок, приїздить, будь ласка, нагодуйте Вашим борщем, решта з нас), але поясніть будь ласка, буряк який потрібен, адже на Луганщині беруть лише солодкий, темний, майже чорний, а на Дніпропетровщині беруть і рожевий і, навіть, білий...

А якщо рецепти із старовинного грубенького довідника громадського харчування? Отже ж у сталинські часи видавалися й неполітичні книжки, там рецептів саме українського борщу чимало, із топонімічними назвами наприклад "полтавский борщ с галушками" (глотає слину) з гречаними здаеться... попереджую перекладати особисто - нездолаю, а Рутою - не хочу

, я знаю вже як вона переклада ("Мне лягушку хоть сахаром облепи, не возьму ее в рот, и устрицы тоже не возьму:я знаю, на что устрица похожа." (С) М.В. Гоголь)

До аматорів та справжніх майстрів: коли небудь пробували варить телятину на росіл? котлети, врешті-решт печеню ще сяк-так, мабуть з бройлерної курки кращий росіл буде

о, бачу тут мад'ярскі рецепти (облизується), може підемо до їх попередників? наприклад мені особисто дуже подобаеться лагман (здаеться вперше у киргизів спробував) а виник він (точніше запозичен у китайців) набагато раніше ніж гуйяш (не плутати зі стравою що має рос назву "гуляш" - це паприкаш) та його різновид "богораш" ...

Наталка - 23-12-2004 у 19:14

Нє, ну як вам подобається пан Юрій? Прийшов, розумієте, апетит роздражнив, і - пішов!

А рецепти де?

Олексій Мачехін - 23-12-2004 у 22:57

Пан насправді правильно вчинив - для іноземних рецептів треба окремі треди робити.

Люда - 23-12-2004 у 23:07

Той буряк, що солодкий (майже чорний), в нас називають столовим. Він смачний для салатів. В борщі ж він дає специфічний присмак, який не всім подобається. То ж якщо є з чого вибирати

краще користати справді рожевий або білуватий (але не плутати із кормовим

) - в нас такі буряки так і називають - борщові.

Юрій Філатов - 24-12-2004 у 08:52

Дякую за відповіді та зацікавленність (ніхто навіть не звернув уваги на помилки, хоча я й не образливий пан)
отож "повернемось до наших баранів" здається (С) Ф. Раблє :lol:

засмачки до борщу:
1. разом із часниковою затолочкою вкинути у тарілки зелені олівки вчинеті лимонами - кількість за смаком, мені дуже подобається, діти теж полюбляють, особливо доньки, син надає перевагу шинці

2. у піст до борщу на Дніпропетровщині додають консерву "Кілька в томаті" - не куштував, не можу рекомендувати

3. пампушки, а якщо немає то і звичайний хліб, краще все ж білий, як на мене, добре змащують (а чоловіки вмочають власноруч, хто полюбляє) у напіврідку суміш подрібненного часнику (розчавити кожен зубчик площиною ножового леза, потім дрібно порізати впоперек) олії та лимонного соку, якщо подрібнювати часник механічними пристроями та/або додавати олію після соку - буде лагіднішим, якщо так як наведено вище - злішим
4...
не можу більше - захлинаюсь :lol:

піду із'їм щось, до зустрічи...

до речи де тут апостроф? у ворді "за скидом" Ctrl+є+є, а тут чомусь не працює

Анастасія Кулакова - 24-12-2004 у 11:49

Доброго здоров'я земляче. Щодо борщу з консервою в томаті - рекомендую всім. Це смачно, але є люди, що не люблять рибу (як мій чоловік, наприклад), то їм не сподобається. Вариться такий борщ як будь-який пісний, але замість томату, вже перед тим, як виключати вогонь, треба вкинути рибну консерву.
А ще на Дніпропетровщині є така традиція - пісний борщ з карасями. Варите звичайний пісний борщ, засмажуєте пахучою базарною олією, а разом з засмажкою кидаєте підготовлену рибу. Для такого борщу беруть мілких карасів (вони солодкі, інша риба не дає такого ефекту), обвалюють у борошні і добре обсмажують на олії, на великому вогні. Вони мають бути пересушені, але не підгорілі.
І ще є одна традиція (не по всій Дніпропетровщині, переважно у Дніпродзержинську-Петриківці-Царичанці). Тут не ллють ніколи у борщ "сирого" томату, або пасти. Томат обов'язко обсмажують на олії разом з цибулею і морквою, тобто спочатку цибулю, як зарум'яниться - додають моркву, а коли морква стане золотавою, ллють сік, або накришені сирі помідори. Мабуть звідси й традиція класти консерву в томаті. Кілька ж також обсмажена у томаті.
Спробуйте і смачного вам.

Анастасія Кулакова - 6-1-2005 у 13:00

Класичні рецепти до різдвяного столу отут:

http://www.obozrevatel.com/index.php?r=news&id=175215

Юрій Сєров - 25-12-2007 у 19:18

Рецепти, які якщо ще не стали традиційними, то мабуть скоро стануть:
До Нового року та Різдва «Львівська пивоварня» презентує два рецепти гарячого пива «Львівське Портер»

Новорічний «Портер»

0,5 л Львівського «Портер», 2 ложки меду, половинка лимона. Пиво нагріти з цукром. Витиснути лимон, нагріти до 70°С. Розливати в склянки з зацукрованим краєм (верхній край склянки занурити на 0,5 см спочатку у пиво, потім – у цукор).

Різдвяний «Портер»

1 л Львівського «Портер», 100 г цукру, 2 жовтки, 2 палички гвоздики, дрібка кориці. Пиво з корицею підігріти і процідити. Розтерти жовтки з цукром, поступово додаючи пиво. Нагрівати до 70°С, безперервно помішуючи. Як тільки утвориться піна, зняти з вогню і розлити напій. Слідкувати, щоб не закипіло. Пити гарячим!

ЗІК

p.s. Дуже класний напій, особливо в такий мороз як зараз.
Ще можу додати, що замість "Портеру" можна брати Чорне від "Першої приватної", виходить теж супер.

Павло Жежнич - 25-12-2007 у 22:16

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Новорічний «Портер»

0,5 л Львівського «Портер», 2 ложки меду, половинка лимона. Пиво нагріти з цукром. Витиснути лимон, нагріти до 70°С. Розливати в склянки з зацукрованим краєм (верхній край склянки занурити на 0,5 см спочатку у пиво, потім – у цукор).

А чому саме львівський "Портер"? От пробував по цьому рецепту Чорне пиво від 1ПБ - набагато краще.

Юрій Сєров - 26-12-2007 у 09:20

Гм... А в PS я шо написав?