Форум Рідного Міста - Мова на вулицях міста

Мова на вулицях міста

Ярема П. - 23-2-2005 у 01:01

Наводжу статтю, взяту з Високого Замку. Питання досить актуальне, на мій погляд. Польську мову я знаю з дитинства, ще колись мене бабця навчила. Однак, це дійсно питання - чому ми у Львові прийнято перключатися на мову, яка, зрештою, є іноземною? Додеякого часу я теж так робив, але почавши їздити за кордон, мені це просто остогидло.

А Ви як ставитесь до цього? Чи помічаєте за собою схильність відразу ж переключатися на іншу мову? Чи не почуваєте себе при цьому меншовартісним/ою? Чи навпаки, "більшовартісним/ою", що от, я знаю мову, а мій колєга/коліжанка, який/а стоїть збоку, не знає?

Стаття:

Польська не потребує перекладу?

Наталія ГОЛОВАЧКО

Кілька тижнів тому я була на прес-конференції з нагоди відкриття у Львові виставки учасників мистецького пленеру польського міста Мислєніце.
Традиційно на презентацію міжнародного проекту зібрались і українці, і поляки. І коли надійшла черга виступати польським гостям, про переклад не було й мови. А на своє прохання я вкотре почула здивоване: “Що тут перекладати, і так все зрозуміло!”.

Скільки разів стикалася на вулицях Львова з поляками, які послуговуються рідною мовою так, начебто кожен зустрічний тут зобов’язаний її розуміти. І наскільки відвертим було здивування, коли вони чули у відповідь: “Я вас не розумію!”. Адже усі звикли: розмовляючи з поляками, українці чомусь одразу ж намагаються перейти на польську, навіть не цікавлячись – можливо, їх співрозмовник чудово розуміє й українську. І це у Львові, де питання високого статусу й престижу української мови вже набило оскомину! То чому ж не поважаємо отого статусу? Чому усі ми пишаємось Шевченковим словом, а при найменшій нагоді переходимо на мову Міцкевича?

У Львові звично дорікати тим, хто при розмові з росіянами переходить на російську. Мовляв, це ганьба, запопадливість, приниження власної мови! А перейти на польську – вияв поваги до сусідів. Подвійні стандарти?

І проблема тут зовсім не у поляках, які розмовляють у нас рідною мовою. Для них це природно. Вони люблять свою культуру і поважають нашу. Згадати хоча б, як поляки підтримали українську помаранчеву революцію. Одних лише мистецьких “помаранчевих” акцій у Львові спільно з нашими митцями вони організували близько десяти. А скільки поляків жило у наметах на Майдані разом з нашими студентами... Переконана, вони чудово розуміли одне одного.

Проблема в іншому. Особисте, “вуличне” спілкування не повинно накладати відбиток на міждержавне. У Польщі офіційний переклад української на польську - звична річ. Як, зрештою, й у Києві чи інших містах України. Це проблема Львова.

“Польська мова проста, вона дуже схожа на українську, її розуміють усі”,- кажуть львів’яни, які чують польську з дитинства. Що ж, можливо, для них це і справді так. Я не львів’янка. Народилась у Закарпатті, в місті, де понад сімдесят відсотків населення - угорці. Тож для мене такою ж “зрозумілою” є угорська. Цікаво, наскільки “просто” було б львів’янам спілкуватись зі мною, якби я раптом перейшла на мову, “просту і звичну” для мене?

Зазвичай люди, які дізнаються про те, що я не розумію польської, здивовано кліпають очима і ... жаліють мене! Намагаються тихенько перекласти, про що говорять поляки на міжнародних акціях, допомагають брати інтерв’ю. Я, звичайно, вдячна, але ж це нонсенс! Ми ж так любимо повторювати, що живемо в Україні...

Цілком погоджуюсь зі справедливістю вислову - “Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина”. Але ж навіщо так категорично...

golovachko@ukr.net

Tempika - 23-2-2005 у 08:19

...особисто я навіть не усвідомлюю, коли переключаюся з російської на
українську і навпаки... ну є ж *двомовні* люди :-) польську розумію
абсолютно, навіть не вникаю, що то польська, коли дивлюся телевізор...
але ось сама не можу сказати ані слова, і коли приходилося стикатися у
житті з поляками, я розмовляла російською або англійською, а вони –
польською :-)) досить жваво відбувалася розмова :-) наскільки болісним
для поляків було деколи чути російську, але вони розуміли, що інакше ми
просто не поговоримо... просто треба знаходити шляхи розуміння один
одного, і це важливіше, ніж національний гонор.

dr.Trollin - 23-2-2005 у 08:36

воно так, але ж треба розрізняти місце пеерходу на іншомову
(тут не суттєво - польска вона, російська, англійська чи зрештою, наша українська...)
-"вуличне" спілкування та -"офіційне" -- то є цілком різні речі.

на вулиці (_стисле_ імхо) перейти на мову, базову для співрозмовника.
ну якщо ти нею відносно вільно володієш... чом і ні.
(як то не з примусу, а добровільно)...
ну і як співрозмовник приємний... :-)

Юрій Філатов - 23-2-2005 у 09:14

перехід на мову співрозмовника є ознакою загальної культури, якщо декому здається що частіше відбувається перехід на польську аніж на російську, то це (як і усе подібне) можна пояснити достатньо неполемічно, наприклад:
у Львові більше поляків ніж росіян
поляки на відміну від росіян не мають у думках ділеми яку мову обрати
Львів "досить давно не був російським" містом

та таке інше...

зовсім інша культурологічна проблема - "переключення" поміж мовами офіційних посадових осіб, це не балачка на вулиці...
і якщо ми певною мірою звикли за 13 років що президенти і прем'єри в нас "рахують", мабуть як "булгахтера" на рахівницях, замість "вважати" як державні люди, то, даруйте, подібні "витвори" мовного мистецтва з вуст міністра науки та освіти - занадто...

учора цей вельміповажний пан на ТБ "видав":
"... щоб мова зайняла те провідне становище..." - і це з нагоди свята мови і в контексті підвищення авторитету рідної мови... мені вже починає подобатись неголений міністр оборони :lol:

rost - 23-2-2005 у 10:57

Погодьтеся, що російська мова у Львові та й по всій Україні, звучить в основному з вуст українських громадян, які в тій чи іншій мірі володіють і українською. А не переходять вони на неї, ніколи, по причині вродженого/вихованого хамства або розумової відсталості.
Польською розмовляють в більшості громадяни Польщі, які ніколи не вивчали української, тому сподіватися від них переходу на українську без сенсу, як зрештою і від росіян з Москви, Пітера чи Воркути.

Ті ж з нечисленних етнічних поляків, що народилися і виросли у Львові по війні, як правило, чудово володіють українською і їм в голову не приходить звертатися до незнайомого співрозмовника польською.

Дмитро Тарасов - 23-2-2005 у 11:18

Опитування про вибір мови - http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=3492

tysovska - 23-2-2005 у 13:31

А все-таки дуже слушна стаття. Тому що питання стоїть не тільки в площині "простих громадян" - чому наші офіційні особи в Москві одразу ж переходять на російську - і їм на думку не спадає, що за протоколом вони б мали говорити державною мовою своєї країни і привезти з собою перекладача? (Це я про Ющенка, про Ющенка, бо з Кучмою та іншими і так усе зрозуміло було...)

Ігор Луцький - 23-2-2005 у 13:33

Так справді комплекс української малоросості громадян україни існує. Бо ми наприклад розмовляємо з росіянами російською, а вони з нами українською ні. Чому так?

Юрій Сєров - 23-2-2005 у 14:06

Взагалі кажучи, якщо керуватися логікою росіян, вони, як "старші брати" мали б знати мови усіх менших братів.

Але так не є.
Ті що живуть у Львові і спілкуються російською чудово розуміють українську, а спілкуються російською, лише через те, що виросли в Совку, де російська була панівною, а перевчитися тепер не хочуть/можуть. Швидше не хочуть. Молодь, яка зараз спілкується російською - підхопила такий собі "синдром віслючка"

, вважаючи, що спілкуватися російською модно. Причому часом говорять настільки жахливо, що просто смішно. Чого лише варті вставки "тіпа", "вася", перекручування слів, "масковская" інтонація і т.д.
Та молодь, яка приїжджає до Львова з області, і яка не знає російської зовсім, також швидко підхоплює вищезгаданий синдром. Як вони "іспалняють" я мовчу!

Можливо я дещо узагальнюю. Можливо не вся молодь така, але лише та яку чую частіше (НУЛП). Але мені здається, що така мова у всьому Львові.

jaguara - 23-2-2005 у 14:51

Ну що ж... Мене особисто не надто потішила ситуація на Форумі видавців, коли нарід традиційно вирішив, що польску у Львові перекладати не тре. Я тихенько собі подумала, що не мала б я відповідної освіти і тупо припхалася б зі свого двомовного Харкова, то мала би проблєм із розумінням. Але ж не всі такі як я філологи...
Те, що Ющенку тре в пику всім возити з собою перекладача, я теж абсолютно підтримую.
Але ситуація на вулиці -- то трохи інакше. Туристи -- вони ж як дітлахи безпомічні, і часом такі ж нахабні. Але якщо до тебе звертаються, то чому не відповісти, і якщо знання спільної для обох мови полегшує спілкування, то чому ним не скористатися, незалежно, чи то рідна мова гостя, чи ваша, чи якась міжнародна?

Ярема П. - 23-2-2005 у 16:27

Правильно, власне знання кількох мов-велика перевага, але мати з собою перекладача для осіб, що виїжджають на офіційні переговори-це необхідність і престиж. До речі, хочу сказати, що англійський синхронний переклад виступу Ющенка на Міжнародному економічному форумі - бездоганний. Однак це англійська. Ан на рахунок близьких сусідів, то це питання не вирішене взагалі. Типу всі знають російську, типу всі знають польську. Ха, російську, не говорячи нею, забуваєш, а до речі, російська мова українців відрізняється від тої, якою говорять в Росії - це вже суржик як з української сторони, так і з російської.

Юрій Філатов - 23-2-2005 у 16:44

пан Ярема має рацію, російська мова зараз нагадує кунг-фу, бездоганно знають лише справжні майстри, але й ті майже ніколи не використовують... :lol:

Олексій Мачехін - 23-2-2005 у 16:56

Наскільки я знаю, носіїв правильної літературної російської мови налічується аж один. :cool:

А от чи знає пан Філатов що таке кунг-фу? :saint:

Tempika - 23-2-2005 у 23:16

...ну чому, моя маман чудово розмовляє російською...
тут дуже багато, до речі, живе бабусь, для який російська є рідною...
і настільки вони інтеліґентно тою мовою шамкають... наразі не
стикалася чомусь з українцями, що розмовляють російською, бо,
мовляв, виросли в Совку... з ЖОДНИМ не стикнулася... це або
вихідці зі східної україни, що живуть у львові недавно, або діти із
змішаних сімей, де (як у мене) тато-українець не приділяв належної
уваги вихованню дітей або ж узагалі числився номінально... ось таких
серед моїх друзів багато... формально вони так, українці, але виховані
російськими мамами... як ви гадаєте, яка мова буде для них важливішою?

...тому і мене після тижня в Пітері ніхто не назове там приїжджою :-)

Юрій Філатов - 24-2-2005 у 08:26

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олексій
А от чи знає пан Філатов що таке кунг-фу? :saint:

ні, я лише вважаю що знаю, але на підставі інформації виключно з відкритих джерел :lol:

до речи, можливо відкрити тему Шао-Львінь у "балачці", а якщо тут знайдеться достатня кількість прихільників та знавців то й можливо у "культурі"? маю ососбистий досвід зайнять ці-гун, так би мовити не займався, а мусив займатись... допомогло, хочь і скептично ставився...

rost - 24-2-2005 у 08:56

А як ви самі відноситеся до місцевих, за кордоном, які на жодній мові крім своєї не відповідають? Особливо, якщо це Європа, де кожна культурна людина володіє, як мінімум двома трьома мовами.

Є така "культурна" країна Бельгія (там, як виявилося, аж чотири мінстри культури!). У фламандській частині всі від старого до малого шпарять, як мінімум на 4-ох мовах (англійська, німецька, рідна фламандська + друга державна -- французька).

У франкомовній частині годі сподіватися, що хтось зможе(чи захоче) відповідати якою небуть мовою крім французької. Гірше того, там важко знайти когось, що взагалі в стані зрозуміти кілька не французьких речень. Добре пам"ятаю, як подзвонив в готель позначений в тур. довіднику іконкою з брит. прапором (себто там ви би мали сподіватися, що порозумієтеся англійською). На запитання "Ду ю спік інгліш?" почув "Йесь е літель". І це була остання фраза, яку вдалося зрозуміти. Тому напевно у франкомовних бельгійців аж два міністри культури. Бо їм що довго культурно рости до своїх фламандських співвітчизників.

Ця нездатність/небажання осилити іншу мову крім рідної є характерною рисою франкомовних людей і дуже нагадує мені так званих російськомовних, що теж напевне всі ресурси свого мозку витратили на ввивсення одної мови.

Олексій Мачехін - 24-2-2005 у 10:37

Цитата:

ні, я лише вважаю що знаю, але на підставі інформації виключно з відкритих джерел :lol:

Ну от я пропоную перевірити джерела. Наскільки мені відомо (прошу не сприймати це як істину, але так пояснюють знавці східної культури), кунг-фу перекладається на українську приблизно як "майстерність" або "вміння". Тобто навіть не вміння щось робити, а радше розуміння суті робленого.
Таким чином кунг-фу може вживатись і до каліграфії, наприклад.

Aleksandra Fink-Finowicka - 24-2-2005 у 15:11

У Львові справді дуже добре розуміють польську, мені це трохі завадзало. Коли я вперше була у Львові всі розуміли мене, та я спочатку не розуміла нікого. Це було страшне! :yawn:

Коли я була у Львові перед роком - вже трошкі знала українською, але ніхто не розумів (в магазині, або на вулиці), коли я намагалась говорити по-українську. Треба було говорити польською

настилькі мала неправільний акцент.

Вже в кіньцю милуного року в Харкові, та Києві я спількувалась по-українську, та мене розуміли

Треба сказати, буває, якщо зустріч поль-укр, та ховориє українец - не перекладаєся, тилькі є прохання, щоби неспішно говорив. Як на мене це така люб'язнісьть, ну, що ми змоемо зрозумити один одного без перекладача.

Все одно, треба щоби Українська ставала більш і більш популярною!

Користувач Олесь - 24-2-2005 у 16:40

Цитата:

Оригінальне повідомлення від rost
Ця нездатність/небажання осилити іншу мову крім рідної є характерною рисою франкомовних людей і дуже нагадує мені так званих російськомовних, що теж напевне всі ресурси свого мозку витратили на ввивсення одної мови.

Так, я то також зауважив - в самій Франції, в Парижі скажімо, в мої запитання англійською старанно вслухалися, розуміли, і давали розгорнуту відповідь. Французькою.