ревнощі як філософське питання

Ревнощі для мене - це підсвідомий страх того, що кохана людина в один прекрасний для неї і непрекрасний для мене день зустріне когось кращого, розумнішого, гарнішого, ніж я. Проте не можна ж марнувати життя на те, щоби себе з кимсь порівнювати - ніхто не ідеал, завжди знайдеться кращий Крім того, в такому разі треба змусити себе радіти (радіти, я сказала!!! ) тому, що твоя любов щаслива.
Втім, мушу зізнатися, що я ревнива - швидше за темпераментом, якому стараюсь не давати волю. Ніколи не чіпляюсь до коханого, не смикаю його, коли він затримується, коли десь у парку поглядає на зустрічних дівчат, бо знаю, що він все одно скаже "Ти найкраща". (Дуже сподіваюсь, що так він і думає ) Не стовбичу в кімнаті, коли він розмовляє з кимсь по телефону, не лізу в його кореспонденцію і взагалі не терплю штучних обмежень свободи, бо саме вони приносять протилежний бажаному результат. Я свідома того, що коханий не належить мені, бо людина взагалі нікому не може належати. Бо ревнощі - це ще й деякою мірою почуття власника, у якого хтось хоче (чи йому здається, що хоче) відняти власність. Що до комунікаційності - думка цікава. Може, й так. Чоловік у мене, який теж патологічно не ревнивий, сказав на моє питання, що ревнощі - принизливо, але зовсім (цікаво як, виявляється!) позбутися їх неможливо. Якщо жінка тобі не байдужа, рано чи пізно, сильно чи слабко щось вколе тебе в серце - ревнощі? тривога? образа? Щось таке... Це його слова А він у мене дуже комунікативний

Знаєте, любов це ж відповідь на цінність іншої особи, це не приватизація майна.
Ревнощі це є брак довіри, а коли немає довіри то про яку любов може бути мова, звичайно ж вона мусить бути взаємною.
А коли хтось ревнує і партнер це бачить то це є велика неповага до особи, і вона може навіть виправдати сподівання ревнивця .
Це я думаю такий короткий філософський розбір, але попереджую в ідеалі (при ідеальній любові), не на конкретних прикладах.

Не все так просто розкладається по поличках - якщо ревную, значить не довіряю, а як не довіряю, то, значить, не люблю. Змія із зеленими очима при близькому знайомстві виявляється такою багатогранною особою, хоч і не з приємних. А ідеальної любові не буває, бо вона можлива лише між двома ідеальними особами.

////Не все так просто розкладається по поличках - якщо ревную, значить не довіряю, а як не довіряю, то, значить, не люблю///////

Трохи не в тому порядку якщо любиш то довіряєш

Звичайно що не все так просто розкладається по поличках я ж тому і попереджав що це в ідеалі, філософія (а такі питання розглядає метафізика в якій є цілий розділ - метафізика любові), оперує ідеальними поняттями.

І звичайно ж звести людську душу до кількох ідельних механізмів є дурною справою, і багато хто це хотів зробити наприклад той самий Фрейд. Кожна душа є неповторна і крім своєї горизонталі має безмежну вертикальну глибину... Але всеж ми відчуваємо яка любов є в ідеалі, інша справа що часом важко її втілювати власне через власну неідеальність.-

Як на мене, всі ми а бо менш, або більш схильні ревнувати. Але я НЕ ВІРЮ в патологічно неревнивих.Бо ж маю реальні приклади!Людина , що не ревнувала, ще по-справжньому не кохала ( ІМХО).За приклад наводжу деклька досить близьких знайомих і друзів - стверджували все життя про свою патологічну неревнивість, а як закохалися ( хто майже під 30 років, хто навіть і після 30), то якпочали ревнувати....Спершу, навіть визначити почуття не могли..що то таке? ТАке незвичне! А зараз....
Отже, патологічно неревниві, не зарікайтеся!

Використовуючи власний досвід - не ревную ніколи, незважаючи на кохання чи інші сильні почуття. Напевно тому що розумію - захоче лишити заради іншої, то лишить без погляду на мої ревнощі. Але я, напевно, зовсім безнадійний індивід

Ревнощів немає лишень тоді, коли є довіра. довіра у всьому...якщо лишень десь тай закладеться підозра то ревнощі просто зжирають...навіть не ревнощі, а біль..як кохана людина змогла таке вчинити? Людина. якій ти відкрила свою душу? У мене ревнощі не з'являютьчся ніколи безпідставно лишень тоді, коли застукаю і то випадково на чомусь гарячому...
А це добре, коли чоловіке ревнивий. дівчатам це подобається)) Але якщо це вміру))

Цитата:

Першим відправив користувач Рідна Цитата: Першим відправив користувач Asmera Людина , що не ревнувала, ще по-справжньому не кохала ( ІМХО). Використовуючи власний досвід - не ревную ніколи, незважаючи на кохання чи інші сильні почуття. Напевно тому що розумію - захоче лишити заради іншої, то лишить без погляду на мої ревнощі. Але я, напевно, зовсім безнадійний індивід

Час покаже

Колись читав що ревнощі є одним з декількох проявів... шизофренії
Але складно сказати, ЯКІ саме ревнощі вони мали на увазі. Не можу похвалитися абсолютною неревнивістю зі свого боку, але списую це на темперамент і вважаю що тут треба слухати в першу чергу свій мозок, а не емоції. Бо інакше може бути дуже зле.

Цитата:

Цитата: Першим відправив користувач Asmera Час покаже

Та вже показав ....але то вже інша казка

Цитата:

Першим відправив користувач Олекса Мандрівник Колись читав що ревнощі є одним з декількох проявів... шизофренії Але складно сказати, ЯКІ саме ревнощі вони мали на увазі. Не можу похвалитися абсолютною неревнивістю зі свого боку, але списую це на темперамент і вважаю що тут треба слухати в першу чергу свій мозок, а не емоції. Бо інакше може бути дуже зле.

Цитата:

Першим відправив користувач Рідна Та вже показав ....але то вже інша казка

Хм...отже, час має показати ще щось Через деякий час

Мій коханий ніколи не влаштовував мені сцен ревнощів. Я навіть думала. що йому все байдуже. Виявляється, він гриз себе зсередини.
Зате я можу покричати, покидати подушками чи ще що там попаде під руку. І на цьому закрити тему
В кожного свій темперамент

Asmera
Та може воно й так. Не дарма ж казали розумні люди - "never say never" - ніколи не кажи ніколи

Цитата:

Першим відправив користувач Відьмочка Мій коханий ніколи не влаштовував мені сцен ревнощів. Я навіть думала. що йому все байдуже. Виявляється, він гриз себе зсередини. Зате я можу покричати, покидати подушками чи ще що там попаде під руку. І на цьому закрити тему В кожного свій темперамент

Мій випадок, з єдиною різницею - у мене описана Вами ситуація це виплеск негативу. Я кричу, щоб полегшало, а-ля знімаю напруження