А є тут автомобілізований люд? (+)

Сабж, власне.

Для гуртування, обміну досвідом і т.д.

Одразу підкину ресурс хороший - www.autoua.net

Заходьте, трохи розбавимо тих київських москалів галичанами!

А де там розбавляти ? У форумі?

2 Яндрух

Ну, залишити всіх з носом можна і на дволітровій турбованій імпрезі WRX І не потрібно для цього мокнути під дощем влітку і дивитись на свій транспорт, законсервований в гаражі, взимку.

А якщо серйозно - як в наших обставинах залишати таке чудо там же, біля кафе, зайшовши всередину? Чи застанеш його, вийшовши знову на вулицю?

2 Яндрух
І не кажи, хороша романтика. Усесь мокрий, з голови до ніг заталяпаний грязюкою підїжджаєш до кав`ярні, чим дійсно справляєш колосальне враження на гарненьких панночок, після відвудувань якої романтично шукаєш вкрадений мотоцикл Не знаю, я навіть свій велосипед не ризикую залишати біля магазину, а тут - японський мотоцикл.

Щодо майстерності водіння, то повнопривідний автомобіль на початку маневру поводить себе як передньопривідний, а в кінці - як задньопривідний. А підвищена водійська майстерність - вона в будь-якому випадку потрібна для безпечної їзди.
Крім того для безпечного пілотування мотоциклу потрібно не менше водійської майстерності.

Я говорив не про ралійного монстра Субару Імпрезу по класу А, яка дійсно коштує 350 тисяч мертвих американський президентів, а про його серійного брата, вартістю 21 тисяча (чи щось близько того) тих же перзидентів в базовій комплектації. Не думаю, що японський мотоцикл аж так дуже дешевший.
Вказана Імпреза теж приймає участь у раллі, але вже по класу N (тобто, авто серійні без спец. доробок).

2 Користувач Олесь
Не думаю, що це потрібно. Мотоцикл і автомобіль - дуже вже різні засоби пересування. І використовуються для різних потреб. Тому порівнювати їх не коректно.

Галичанами! Нещодавно там спілкувались виключно російською, тільки я один був аки біла ворона. А тепер ще декілька чоловік, глядиш, перейшло на українську. Ось що я мав на увазі

Toyota Yaris

Шкода, що така непогана тема занепадає. Будем обмінюватися досвідом. Отже, Toyota Yaris - мої враження. Наша фірма їх накупила і тепер заставляє працівників ними їздити.
Відразу хочу зазначити, що до японських машин маю трохи передвзяте ставлення. Не лежить до них душа, і все. Але це чисто суб'єктивно, бо основне своє призначення засобу пересування ці авта виконують непогано. Мені навіть подобаються деякі речі в Ніссанах, якими я часто їздив.
Отже, Яріс - базовий варіант - тридверовий хетчбек. Літровий двигун, 48 kW / 6000 об. хв.^-1. Жере 6,8 літра/100 км в місті, поза містом 4,9 . Ціна приблизно 9000 EUR. З цим зрозуміло, авто для міста, маленьке, двигун слабенький, економний. Багажник розрахований на то, щоб туди покласти портфель з паперами і торбу з накупленими продуктами, не більше.
Всередині відразу кидається в очі панель приладів, тобто її відсутність - тільки посередині дошки є такий ніби повернутий до водія перископ, в якому на цифровому табло світиться показник швидкості, обертів і в певних випадках інша додаткова корисна інформація. Може це справа звички, але мені було незручно. Я звик, щоб прилади були просто під очима, а не завертати голову вбік, щоб взнати, з якою швидкістю їдеш.
Відчуття таке, ніби сидіння дуже високо - як в бусі. Взагалі той Яріс має підвищений кузов.
Радіо забудоване до панелі посередині, причому його табло виконує ще додаткові функції - на ньому зображається різна навігаційна інформація, наприклад скільки літрів авто їсть за даних умов їзди, скільки ще є в баку і на скільки кілометрів за таких умов того бензину вистачить. Цікава штука.
В їзді веде себе без особливостей. Тільки як сяде до авта пару хлопів, то та економність двигуна вилазить боком - динаміка відразу не та.
Ну і ще - фари дуже великі, тому в авта здивований вигляд.
Мій вирок: все псує та цифрова панель;
авто дійсно для міста - на дорозі йому бракує потужності двигуна, особливо якщо в авті є пару пасажирів;
як на авто для міста воно задороге.

Toyota Yaris

Хочу частково перепроситися до Яріса - на снігу і леді дороги тримається прекрасно, попри малу масу - авто легеньке і я їхав сам. Я був приємно вражений.

І ABS вона має. Дрібниця, а приємно.

Я би, чесно кажучи, на зиму відключав ту АБС куди подалі. На чистому асфальті вона корисна, сумнівів нема, але на льду - без неї швидше зупинишся. При наявності вміння, звісно.
Досі пригадую, як один знайомий розказував, коли він на Пасаті Б4 з АБС при швидкості 20 км/год зупинявся - 15 метрів гальмівного шляху!
Ні, я краще сам...

Що ж, доведеться відключити. Хоча мені то так подобалося... Я навіть за допомогою ABS-у визначав, чи дорога слизька - давив на гальмо і чекав, чи буде абеесити. А ще Яріс на леді дуже легко, зручно і гарно розвертати на 180 градусів.

Ов, стоп! Та не треба!
Ти сам мусиш з тим розібратись. Це я так для себе визначив, але кожен сам собі господар.
Береш так. Їдеш на якусь покриту льодом площадку, розганяєшся до визначеної швидкості і гальмуєш - раз без АБС, раз з нею. І міряєш гальмівний шлях.

Але без АБС треба гальмувати "правильно" - ривками. Якщо просто тиснути на гальма, то краще вже з АБС.

А на 180 градусів - таки так, зручно. Їдеш собі, треба розвернутись, а місця нема, дорога вузька. Не біда, кемо в бік, кидаєш газ, ручник, газу - і вже їдеш у зворотньому напрямку Я так іноді піжоню коли машин і людей довкола нема, а то не доведи... Влітку так не вийде. Тобто вийде, але коліс шкода, один раз зробив - більше не буду

Власне я спершу кожне авто завжди випробовую - специфіка роботи така, що деколи за день їздиш двома а навіть і трьома зовсім ріжними моделями авт. Тому особливо на слизькій дорозі завжди спершу пробую, як авто себе поводить - поворот, гальмування гальмами, гальмування двигуном, а тоді вже визначаю безпечну для даного авта за даних умов швидкість і стиль їждження. На Ярісі по засніженому автобану спочатку їхав 80-90, потім спокійно тримав штатних 130 і все було добре, включно з гальмуваннями. Єдина незручність - обгін ТІR-у - мала маса, тому автом кидає. І боковий вітер відчувається.

Првиіт
так є там площадка, там є наіть автомобільні скати щоб трохи покаттися з "хвильками".

Особливо класно покатаится після кількох порцій чебуреків в брюховичах біля озер в чебуречній )))

Удачі.

2 др.Юра - а що, тоді машина важча і краще тримається за дорогу?

Привіт. Звичайно що так. Та й коли ситий то краще себе почуваєш, - добріший я тоді ))
Та й то єдина чебуречна де я їх можу їсти, там хоть чебуреки нормальні роблять.

Цитата:

Першим відправив користувач NetGuy 2 др.Юра - а що, тоді машина важча і краще тримається за дорогу?

Якщо вже говорити про руки, то вони мають бути "десята-друга". +/- пів слона. Тобто, якщо уявити, що кермо - це циферблат годинника, то ліва рука на положенні 10-та година, права - 2-га.
Але положення рук - це далеко не все. Основне - це правильне руління, чи то пак - кермування. Гм... Панове лінгвісти, письменники і інші літератори - як буде "рулежка" на нашій мові?

Так от, ставиться машина в гараж, чи ще кудись, вивішуються передні колеса (можна, наприклад, підняти машину на козли) і починається робота. Кермо вліво - кермо вправо, від упора до упора. З правильним перехватом обома руками. З парвильним прокручуванням однією рукою, бо це потрібно для їзди заднім ходом. І т.д.

Ралісти прокручують кермо з крайнього одного положення в протилежне за яких півтори секунди. І це не на вивішених колесах, а на ходу. Спробуйте, і зрозумієте, яке широке поле для вдосконалення власних навиків.

Ну, а як крутіння керма буде освоєно, можна переходити до інших етапів

Цитата:

Першим відправив користувач NetGuy Якщо вже говорити про руки, то вони мають бути "десята-друга". +/- пів слона. Тобто, якщо уявити, що кермо - це циферблат годинника, то ліва рука на положенні 10-та година, права - 2-га. Але положення рук - це далеко не все. Основне - це правильне руління, чи то пак - кермування. Гм... Панове лінгвісти, письменники і інші літератори - як буде "рулежка" на нашій мові? Так от, ставиться машина в гараж, чи ще кудись, вивішуються передні колеса (можна, наприклад, підняти машину на козли) і починається робота. Кермо вліво - кермо вправо, від упора до упора. З правильним перехватом обома руками. З парвильним прокручуванням однією рукою, бо це потрібно для їзди заднім ходом. І т.д. Ралісти прокручують кермо з крайнього одного положення в протилежне за яких півтори секунди. І це не на вивішених колесах, а на ходу. Спробуйте, і зрозумієте, яке широке поле для вдосконалення власних навиків. Ну, а як крутіння керма буде освоєно, можна переходити до інших етапів

Привіт )
ну коли я наприклад їду, то за силою обставин кермо тримаю при спокійні їзді десь на без 15хв 3год ))
а при швидких маневрах то або рівно 3 год, або за 5-10 зв 2 год )
ну не знаю чи то праильно але маневреність швидка ))
пробував вчора на площадці біля брюхович, - спеціально туди їздив ))) там трохи ще є льоду біля бетонної стіни але він на їзду не впливає ))))

Удачі.

МІНЛИВОСТІ РОБОТИ "ДАЛЕКОБІЙНИКА" В АВСТРАЛІЇ


Спека. Випалені сонцем рівнини. Пісок червонявого кольору. Ані населених пунктів, ані залізниць. Так виглядає outback - територія, що займає центральну частину Австралії. Для перегону вантажів безкраїми просторами континенту тут використовуються "автопотяги" - потужні вантажівки з одним-єдиним водієм, що тягнуть за собою неймовірних розмірів причепи.
http://www.members.tripod.com/kingsley-foreman/Towtruckphotos/id9.h...




Австралійські "монстри"

Зазвичай тягач тягне за собою трейлер і ще два величезних причепа. Австралійські Road Trains (дорожні потяги), мабуть, найбільші у світі. Застосування таких составів набагато знизило собівартість перевезень, а їх ефективність аналогічна до автопотягів європейського класу: 3-4 причепа з масою вантажу 90 т тягне один тягач. Їх довжина до - до 30 м, вантажопідйомність та незвичний зовнішній вигляд зумовлені величезною подовженістю маршрутів, котрі часом сягають 5-6 тисяч кілометрів. За рік отакі "состави" проходять 350-400 тисяч км, причому не тільки дорогами з покриттям, але й звичайними "грунтівками" (котрі, як не дивно, також є в Австралії). Такого не уздрієш ані в Європі, ані в Америці. Тому в Австралії найбільш популярні американські капотні тягачі, істотно адаптовані до місцевих умов.
http://outbacktowing.tripod.com/


Нерівний бій

Теперечки у нас "кенгурятником" оснащений мало що не другий позашляховик. А чи відомо вам, шановні учасники та гості Форуму, відки узялась отака назва? Першопочатково те пристосування з'явилось саме на австралійських road trains. Уявіть такий автопотяг, що несеться прямою, як стріла, трасою зі швидкістю 100, а то й більше км за год. А на дорозі сидить прегарне, але дурне і досить величеньке створіння - кенгуру, по-австралійськи - "roo". Кенгуру дуже полюбляються вибігати на траси, на узбіччях котрих росте травичка. (Опріч кенгуру, є ще і корови: вони меланхолійно проходять трасу, не реагуючи на гудки та блимання фарами). І якщо автопотяг на повному ході "стрінеться" з кенгуру, в радіаторі двигуна утвориться здоровенна діра. А найближчий автосервіс лежить за тридев'ять земель. Вихід один - встановити спеціальні відбійники, зварені з потужних стальних труб чи балок. Кенгуру, звичайно, шкода. Проте зупинити 100-тонну состав на повному ході все 'дно неможливо. На дорозі такого автопотяга ліпше не ставати. Ці механічні монстри, здається, сліпі та глухі до усього, що їх оточує. Ніщо не може їм завадити.


Спека - лихо австралійського далекобійника

Траси Австралії рівні та безлюдні. Вантажні "локомотиви" лишають позаду кілометр за кілометром, й головне, що вимагається від місцевих далекобійників, - добре "відчувати" увесь автопотяг. Прямою він їде як по рейках, але достатньо різко смикнути кермом - і один з причепів, а то й увесь потяг може завалитися на бік. Чи взяти, напр., обгін: 50-метрова стальна "зміюка" на пристойній швидкості, у хмарі піску, обганяє таку ж. У випадку екстреного гальмування цьому гігантові потрібно цілий кілометр, щоби зупинитись. А деколи трафляються затяглі підйоми. Ось де і від машини, і від водія потрібно напруження усієї сили! Мотор потужно гуркотить, тягач ле-е-две повзе вгору на швидкості 20 км за год. Втім й цього забагато: потрібно буде "підтикати" ще одну понижену передачу, і швидкість упаде до 15 км за год. Якщо автопотяг тут заглухне, зрушити його з місця вже не вдасться. Єдиний вихід - заблокувати колеса усіх трейлерів, розчепити їх, та по одному витягати на вершину. А це займе не годину і не дві, особливо у спеку, коли розпечено усе: повітря, асфальт, стальна, тяжко дихаюча машина...


Маршрут довжиною вісім банок

Далекобійники проводять у просторих кабінах своїх вантажівок 24 години на добу. Навіть при 32 градусах спеки, коли ззовні плавиться асфальт, в кабіні прохолодно завдяки кондиціонерові. Кабіна обладнана майже стандартно, якщо не враховувати величезного холодильника, що займає майже увесь вільний простір. Напої в ньому можуть лишатися прохолодними довший час.

До води тут взагалі особливе ставлення. Навіть маршрут ніколи не вимірюється в милях. За одиницю вимірювання послуговують банки "Кока-Коли" (алкоголь виключено - в Австралії діють надзвичайно суворі закони стосовно водіння "під мухою". Дорога на "вісім банок", залежно від ступеня спраги водія, означає, прибл., сімсот-дев'ятсот кілометрів дороги.


Австралійські далекобійники - справжні пустельники

Щоби працювати далекобійником в Австралії, треба звикнути до самотності. Й хоч водій завсіди може сподіватися на свої заслужені три з половиною тисячі доларів на місяць, розплачуватись за них належиться безконечними монотонними поїздками й нечастою можливістю утішитись радістю сімейного життя. Рідним зостається не що інше, як змиритися з таким станом речей. Втім теперечки у них, подібно до моряків далекого плавання, є можливість спілкуватися з близькими за допомогою стільникового телефону. Ця невеличка розкіш стала невід'ємним атрибутом їхньої роботи.


У свободи усе ж є певні обмеження

Керування багатотонним составом пов'язано з психологічними перевантаженнями. Відтак особливу увагу австралійська дорожня поліція приділяє контролеві режиму роботи водіїв, які зобов'язані вести бортовий журнал. Саме за бортовим журналом поліціянт визначає, скільки годин водій перебував за кермом, і коли він перевищив встановлену норму (13 год) хоча б на пів'години, то буде оштрафований, прибл., на 300 доларів. Якщо запис початку робочого дня відсутній чи сам бортовий журнал не буде пред'явлено - штраф збільшується вдвічі. Підробка записів в журналі карається суворо, аж до позбавлення водійського посвідчення. Проте, як самим можна зрозуміти, припильнувати виконання усіх приписів доволі складно. За усенького бажання влаштувати патрульні пости посеред безлюдної пустелі не надається можливим. Водії самі повинні притримуватися хоча б елементарних правил безпеки на дорогах, позаяк очікувати допомоги в разі чого їм нізвідки. Нестерпна спека, тривалий час, проведений в дорозі й постійне напруження, без сумніву, позначається на них. Тому після кожного рейсу водії проходять вповні медичне обстеження, а також працюють з психологами.


Придорожній сервіс по-австралійськи


В пустелі та центральній частині округу Вікторія-Рівер-Даунз (Victoria River Downs district), що лежить на півночі країни, і котрий являє собою 12,5 тис. квадратних кілометрів сірого піску, можна зустріти лише пару-другу "колоністів" ("settlers". Так називають тутешніх фермерів, що розводять худобу на вбогій місцевій рослинності, й механіків ("grease monkeys" - "засмальцьовані мавпи" на жаргоні), котрим у цій безлюдній місцині доручено завдання обслуговувати автопотяги, що бувають проїздять цими краями. Їх можна стріти на придорожніх станціях, що звичайно складаються з майстерні та величезної цистерни з пальним. Воно періодично завозиться сюди такими ж автопотягами-бендзовозами. Однак такі станції зустрічаються нечасто - паливні баки вантажівок вміщують до 2000 (!) літрів "дорогоцінної" солярки, а витрачають 1 л на км (середньостатистичний європейський "трак" возить з собою, прибл., від 400 до макс. 700 л). Вони цілком адаптовані до суворих кліматичних умов цієї країни. Єдине, на що дійсно варто вважати водію, - як би не пробити колесо чи не заснути за кермом. І те та інше трапляється доволі часто, а якщо трісне одне з коліс ззаду, цього можна навіть і не помітити. Для боротьби з втомою у тривалих й одноманітних поїздках більшість далекобійників приймають стимулюючі речовини. Зупиняються автопотяги лише в населених пунктах й тільки для того, аби з'їсти тарілку сосисок з картоплею в одному з придорожніх кафе, що представляють з себе просторі зали, де водії ненадовго сідають за стіл під акомпанемент оглушливого реву двигунів, що долинає ззовні. За п'ятнадцять хвилин вони знов вмощуються за кермо свого потяга, аби якомога скоріше прибути до пункту призначення...
http://outbacktowing.tripod.com/australianroadtrainsnewphotoalbum/i...
http://outbacktowing.tripod.com/australianroadtrainsnewphotoalbum/i...
http://www.inselfdefense.net/bigrigs/page4.htm
http://www.geocities.com/TheTropics/Paradise/6191/AUS_03_G.html

Ну дивись сам.. В мене стоянка 80 грн в місяць (це ще дешево, є і по 150), бензин - ну я в середньому біля 1000 км в місяць їжджу ( по місту переважно, на вихідні недалеко за місто) - літрів 80 бензини*4.15 отже біля 330 грн.

Страховки і плата за парковку - практично незнаю що це таке. Ну за парковку нехай ще 10 грн в місяць (в центрі теж є місця де можна паркуватися безкоштовно). Штрафи теж небагато. Востаннє штраф платив навіть не памятаю коли.. після помаранчевої революції вроді було один раз що дав десятку.. Потім пару разів зупиняли, але далі розмов діло не зайшло

От зараз техогляд буде = 200 грн (під ключ ).
Мийка хоча б раз на місяць - 20-30 грн .
Масло раз в півроку поміняти = 120-150 грн.
Колеса раз в півроку поміняти на шиномонтажі = 40 грн
Фільтри різні - 100 грн в рік.
Вроді все.. Решта ремонт і прибамбаси.
Так щоб по ремонту то не є багато.. Нехай в середньому ще 100 грн в місяць (останні півроку ніби ремонтів небуло, так дрібниці по 10-20 грн, але наприклад заїзд в бордюр зимою обійшовся в 1000 грн).

То так по мінімуму на машину ВАЗ-2108 .

Якщо враховувавти різні прибамбаси типу шумоізоляції, музики, титанові диски, тоніровка, тюнінг і т.п. = страшно навіть говорити
От недавно КПП затюнінгував = 370 уо разом з запчастями