Етика фотографування

Треба було як в Єгипті - коли ми фоткалися, ненароком в кадр попав верблюд. Підбіг бедуін і почав казати - 5 доларов! Як виявилося це за те що в кадр попав його верблюд Звісно що після деяких слів він пішов далеко ......разом зі своїм верблюдом...

Розуміє він по російськи. Вони розуміють але сказати багато не можуть. Ну а вдогонку можна станадртні міжнародні два англійські слова та ще й пальцями (ну ви зрозуміли якими ) потикати. Інакше він не відчепиться. А так вони бояться - бо там дуже багато поліції. Якщо це не застосовувати то етикету фотографування там взгалі нема, я хвилин 10 думав як без них сфотографуватися - вони просто не відходять від вас. Потім мені пояснили як це робити. Через хвилину я собі вільно фотографувався

Не можу зрозуміти, у чому тут власне свинство? Ну сфотографувала, ну групі покаже - оцей пан в нас викладає то-то, хоч на екзамені вас впізнають

І як це зробити, пане Дем’ян, поділіться досвідом.

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Остап Шумин І як це зробити, пане Дем’ян, поділіться досвідом.

Маю великі підозри, що що таке фотошоп вона не здогадується.

Думаю тут все простіше (чи мо складніше).

Більшість студентів, до викладачів ставляться, як до іншої касти і дуже дивуються коли бачать їх в звичайному місці, наприклад, у студентській їдальні. Тому зразу фоткають і біжать розказувати "А я таке бачив !!!!"

Я колись з таким зіткнувся. Десь років два-три тому (працював вже викладачем) зайшов із друзями в нічний клуб.
І там мене побачив студент 2 курсу. В бідаки нижня щелепа як впала на стіл так і не піднялася. Після того він теж кілька раз мене клацнув, ще кілька раз підбіг до мене з питання "А що ви тут робите".
Десь за годину мені надоїло, що в мене постйно він тикає пальцем і всім розказує хто я такий, підійшов до охорони і накапав, що пацану 18 років, а в клуб пускали, тільки після 21. Охорона його випровадила. (ось такий я поганий )

Студенти часто забувають, що викладачі - це звичайні люди.

Не зовсім згідний. Люди то звичайні, але увага підвищена.
Так само як до священників, політиків і т.д. Ну от кому було б цікаво, що Моніка Лєвінські робила з сантехніком, автомеханіком чи навіть якимось бізнесменом чи менеджером. А от з президентом...
Наше суспільство ще не зовсім дійшло до розуміння, що людину-на-робочому-місці і ту ж людину-у-приватному-житті треба сприймати по різному.
А ще багато залежить від конкретної людини. Не кожен студент фотографує і "тикає пальцем".

Не думаю, Андрію, що в її діях було щось протизаконного, чи злочинного, але правило доброго тону стверджує, що їй варто було попросити дозволу. А фотографії викладачав політехніки і так не є чимось рідкісним. Для початку, цифрові фотографії для випускних альбомів і таке інше. Сам колись навіть мав нагоду бачити у своїх однокурсників скан паспорта декана свого факультету. От я думаю, що сам екс-декан був би не надто захоплений від того, що таке циркулює межи студентами.

А той скан паспорта, підозрюю, ніщо інакше як витік інформації від працівників деканату, або кафедри, бо не думаю, щоб це чоловік, який ніколи не характеризувався фамільярними стосунками зі студентами, міг би допустити, щоб його паспорт опинився у когось з них.

Хоч це лише побічно стосується справи, але і ти колись був студентом. Може, якщо тоді би в тебе був телефон з камерою, то її ціллю би стали якісь викладачки Думаю, що дівчинисько ще молоде і не знало як зробити фотографію. А для чого вона їй, напевно не знатимеш ніколи.

Нема жодної заборони на фотографування на території НУ ЛП чи її працівників. І думаю, що не варто її вводити.

IMHO, таки трохи зірка Пригадав себе студентом. Як виглядає ректор, я не мав уявлення, як виглядають проректори, не знав. Інші студенти мали приблизно таке саме уявлення про вище керівництво. Проте всі знали декана. .
Тобто на приблизно 3 тисячі студентів інституту (я не дуже помилився?) ти та директор є єдиними впізнаваними босами . Тому в певному сенсі ти поп-зірка .
Не думаю, що ця студентка мала щось погане на меті, але загалом, думаю, в будь-якій ситуації, щоб дотриматися етики, потрібно запитати людину дозволу зробити знимку.
Через це звйозди так і не люблять папарацці.

Цитата:

Хоч це лише побічно стосується справи, але і ти колись був студентом. Може, якщо тоді би в тебе був телефон з камерою, то її ціллю би стали якісь викладачки

Та, будь-яка кобіта скаже, що до знимки треба бути готовим завжди і виглядати відповідно

На мій погляд так само нічого страшного нема. Не забороняєте ж Ви, припустимо, дивитися на себе? А фото - то ї є зафіксований погляд.
А щодо "етичності-неетичності"... Навколо нас не тільки "неетичності", а просто мерзоти купа, а Ви на таку дрібницю увагу звертаєте. Плюньте та забудьте.

А може студентка та в Вас таємно закохана? На робочому столі в неї "висіти" будете... Будьте поблажливим!

Після прочитання і аналізу написаного пропоную свій підсумок етики фотографування:
1. Викладач - птиця горда, фотографувати її при годівлі можна тільки після письмового дозволу. Інакше вона ганятиметься за вами з охоронцями-бедуїнами і верблюдами, вимагаючи 5 доларов. Якщо їм вчасно не сказати "Давай иди отсюда!", не проартикулювавши це відповідними пальцями, то вони (викладачі) перестануть вас поважати;
2. "Львівська газета" не розуміє цієї етики фотографування;
3. Викладач, що їсть пацюка - це моветон. Таке фото - ознака відсталості автора-студента. Йому лише верблюдів фотографувати.
4. Неетичність фотографування - ніщо у порівнянні зі всією мерзотою, що під сонцем.



А якщо серйозно, то проблема, як то кажуть, важлива і актуальна. Не розумію я тих людей, що викидають гроші на фотоапарати, не маючи зеленого поняття, що таке фотографія як мистецтво. Мені от вистарчає свого двомегапіксельного телефону щоб і рідних сфоткати, і кицьку, і, Карпати, і на робочий стіл щось. При цьому я не ліплю із себе фотографа, не розбираюсь у всіх тих закручених термінах і ніц не поніме у грі світла й тіні. Тому моя етика для таких фотолюбителів така:
1. Я не фотограф, я лише граюсь з цим дивайсом;
2. Те, що я знимкую - не мистецтво, тому фоткання людей без їхньої згоди - хамство;
3. Єдине виправдання мого хамства - дійсно гарне фото;
4. Коли щось фоткаю у місті, пам'ятаю про людей навколо, які пригинаються і обходять мене, лиш би не попсувати мені кадр. Вони не зобов'язані це робити;
5. Коли мені треба щось стерти з жорсткого диску і погляд весь час падає на папку з моїми фотками, це привід задуматися.

Кажуть діти жорстокі.
Студенти ще також трохи діти.
Згадав такий випадок. Я був студентом у першій половині 90-х. Це був дуже важкий час для всіх працівників освіти, якщо хтось пам'ятає. Зарплати були такі, що жити на них було неможливо, і то їх не виплачували. Я взагалі дивуюся, що викладачі ще тоді на роботу ходили (про хабарі я мовчу - там де я вчився, хабарів не було в принципі).
Один з кращих викладачів, спражній авторитет і улюбленець студентів, людина дуже розумна і передова (принаймні мені він і відкрив світ інформаційних технологій, в якому я тепер і маю певні здобутки), утримуючи сім'ю, дітей змушений був піти на заробіток. А з роботою тоді була катастрофа, і він влаштувався в пункт обміну валюти простим оператором.
То багато хто зі моїх одногрупників спеціально бігали в той пункт обміну валюти поміняти бакс чи два, паралельно приколюючись над чоловіком. Були і такі, що пробували фотографувати.
Я тоді заледве пику не побив одному такому.
Це звичайно до етики фотографування стосується лише одним боком. Але напевно щось спільне є - зокрема, неповага до особистого життя та приватності людини.