Форум Рідного Міста

"Ничего нет, а жаль- любовь в Интернете"

Зіронька - 7-6-2003 у 10:35

Як думаєте- буває таке? Можна закохатись в ніколи не бачену людину? В розум, хід думок, світогляд, спорідненість душ, врешті?
Питаю- бо маю яскравий приклад. Одна моя знайома закохалась по мобільнику.Екзотика...
Помилилась номером і розговорилась (то було ще в благодатні 4-секундні безкоштовні часи) з хлопцем, який виявився не лише ровесником, а й до моторошності однодумцем. Говорив її думками, любив таку ж музику і такі ж вареники з картоплею. Словом, здавалось їм, що помилка та була влаштована Долею.
На оточуючих дівча справляло враження божевільної, але згодом до цього дивацтва звикли.
Проблема була лиш в тому, що побачитись їм заважали 800 км між їх містами. Але ж існує така корисна річ як пошта. І от через 2 місяці божевільного віртуального кохання майже рідний телефонний бойфренд, подивившись на фотки цього вельми симпатичного дівчати, просто зник. Ну не підійшла вона йому... Таке ось жорстоке хлоп'я трапилось- навіть не попрощався.
А наша героїня почала страждати (здається, їй це навіть подобалось). Минуло вже майже півроку, а особисте життя влаштовувати їй досі не хочеться. Зі звичайними реальними хлопцями, що нею цікавляться їй, бачте, не цікаво- звикла, щоб їй думки читали і про високі матерії розказували. Мовляв, відчула, як це має бути- і по іншому не хоче.
Така ось дивачка, правда?

Олексій Мачехін - 8-6-2003 у 13:49

Може краще було б щоб він їй сказав що вона негарна?
Як на мене, віртуальна любов є, але вона існує лише в віртуальному світі і з нього виходить дуже зрідка. Це відбувається хоча б тому, що коли пишеш щось на форум чи кажеш по телефону, то вдягаєш не одну маску, коли ж _спілкуєшся_ із особою іншої статі - іншу.
По-друге, хочеш ти того чи ні, але завжди створюєш образ співбесідника. Не виділяєш його обличчя чи фігури, а просто уявляєш як "канал", з яким відбувається обмін думками, твоє самоствердження та самовираження. Коли ж цей "канал" матеріалізовується, то одразу ж і закривається - це реальна людина, що знає твої думки, спогади, слабкі та сильні місця. Та просто і відчувати себе починаєш якось не так - незахищеним якимось.

Odarka - 9-6-2003 у 12:55

Віртуальна любов - любов, але
НАЙПЕРШИМИ ОЧІ!

Зіронька - 10-6-2003 у 10:33

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Може краще було б щоб він їй сказав що вона негарна?


Так сказав: через три місяці подзвонив-п'яний в дупель- і сказав... Але вона ж теж не дурна- розуміла усе давно.
Просто шкода дівчину- любить (чи думає, що любить) невідь кого.

Зіронька - 10-6-2003 у 10:35

І ще. То хто тут мені розказував, що найважливіше- внутрішній зміст?

Олексій Мачехін - 10-6-2003 у 15:37

Я казав!
І я не відмовлююсь. Якщо хочте, можу пояснити як це все узгоджується - особисто але в окремій темі. Напишіть мені ваше рішення (u2u)

Зіронька - 14-6-2003 у 10:35

Мені здається, нічого особливо секретного в такій інформації немає.
Знаю, що ви скажете... В людині, а особливо в жінці, все мусить бути прекрасним.
Не знаю жодної жінки, яка б любила чоловіка лише за сині очі і біцепси. Зате маю купу прикладів, коли розумний- ні, краще толковий -мужик кохає таку, м'яко кажучи слаборозвинену злючку, лише за те, що нею можна похизуватись перед собі подібними.
А якщо це дійсно дуже особиста тема- буду рада почути ваші думки і u2u. Дякую.

Олексій Мачехін - 14-6-2003 у 22:36

Я просто мав на увазі що обговорення деякої неузгодженості моїх тверджень є офтопіком для цієї теми

Зіронька - 18-6-2003 у 12:57

Погоджуюсь!
А ще ви сказали, що в неті живеш під маскою. По-моєму, це саме той випадок, коли всі маски знімаються- просто прикидатись немає сенсу.

Олександр Ганущин - 18-6-2003 у 16:39

Цитата:
Першим відправив користувач Зіронька
В неті живеш під маскою.


Дуже цікава проблема. Хто ми в неті? Так як колись - хто ми у телефонній розмові чи в листуванні:o

Наталка - 18-6-2003 у 16:54

"Не знаю жодної жінки, яка б любила чоловіка лише за сині очі і біцепси"

А я знаю. На жаль. Одна така щодня перед очима крутиться :)

"Зате маю купу прикладів, коли розумний- ні, краще толковий -мужик кохає таку, м'яко кажучи слаборозвинену злючку, лише за те, що нею можна похизуватись перед собі подібними"

Або се - не любов, а хизування, або мужик не толковий.

Зіронька - 23-6-2003 у 10:22

Цитата:
Дуже цікава проблема. Хто ми в неті? Так як колись - хто ми у телефонній розмові чи в листуванні:o


Я у неті- це та якраз та я, яку іноді вдягаю під маску. Тут найменш всього боюсь здатися дурненькою,наївною чи пустою. Тут нема сенсу брехати, прикидатись кращою чи робити вдавані компліменти.
Не думайте лишень, що в житті я брехуха чи підлабузниця. Просто, на мій погляд, тут більше щирості.
Життя таке.

Людмила - 8-8-2003 у 22:15

Любов в інтернеті--кажу Вам з професійної точки зору--наслідок певної невлаштованості в реальному житті, закомплексованості і самотності.
Не втрачайте у віртуальному світі реального життя, яке в сто разів цікавіше!

Наталка - 8-8-2003 у 22:44

Цитата:
Першим відправив користувач Зіронька
Я у неті- це та якраз та я, яку іноді вдягаю під маску. Тут найменш всього боюсь здатися дурненькою,наївною чи пустою. Тут нема сенсу брехати, прикидатись кращою чи робити вдавані компліменти.
Не думайте лишень, що в житті я брехуха чи підлабузниця. Просто, на мій погляд, тут більше щирості.
Життя таке.


Хочу зауважити, що - це правда - в неті легко відкритися, бо "несе течія", здається, все одно тебе ніхто не знає, але головне потім не пошкодувати про свою відвертість. Бо слово - не горобець, вилетіло - і... капут. :o Хоча... це і в житті, в реальному спілкуванні буває...

dr.Trollin - 9-8-2003 у 19:08

Хм. Питання цікаве. (особливо Зіронькова "реальність підмАскова";)
Моє сугуеб імхо - то так.
Але тут є ще і інше питання, або аж 3 їх.
-1- можливість
-2- доцільність
-3- шкода від

Закохатися -то можна. (для Інтелів)
А навіть і легше ніж у реалі (ну, звісно, якщо гормони відкинути -- а вони таки річ сильна).
І навіть це є досить добре (зокрема як нема часу на вештання містом/кавярнями/кнайпами/танцями). Можна знайти людь, що близька духом. (тут і вилізає -2-)
Але тут таки ж вилізе і -3-. Познайомились, а навіть і зкорелювались душевно (що, нажаль, так важко у нашому сіпано-біготливому світі). Уря! Алілуййя!!
Аж тут таки Зіроньків приклад з фото.
Біда не в тім, що таки розрив. А лихо, що вже ж таки зкорелювались же.
Причому ота проблема з фото -- то ще ніц. У порівнянні з тим, що у форумах (чатах, ньюс-групах) є можливим. Ну перейшов у іншу кнайпу (дансинг), щоб не зустрічатись з тим ...
Але ж тут (у мережному спілкуванні) - кількість групозбіговиськ, що до душі припали - таки ж обмежена :-(

От і мордуйся. :-(

P.S. Правда (декотрі садисти) - кажуть, що оте мордування - то ж, власне, і є життя :-)

Андрій Пелещишин - 9-8-2003 у 21:30

Цитата:
Першим відправив користувач Людмила
Любов в інтернеті--кажу Вам з професійної точки зору--наслідок певної невлаштованості в реальному житті, закомплексованості і самотності.


Можна окреслити Ваші професійні інтереси? Вони могли б бути корисними для учасників Форуму.

Людмила - 9-8-2003 у 21:44

Буду рада чимось прислужитись. Психолог. Більше займаюсь підлітками.

Андрій Пелещишин - 9-8-2003 у 21:52

До речі в Панелі Управління можна про себе щось написати. Наприклад про професію. Тоді інші будуть знати.

Олексій Мачехін - 9-8-2003 у 22:14

О! Пані Людмила може стати у нагоді :)
Бо і я займаюсь підлітками - хоч і не психолог - та доводиться вирішувати часто-густо багато проблем із ними пов"язаними :)

Anatoly - 21-8-2003 у 12:25

Щодо таких знайомств через інтернет, і відповідно розбитих сердець, маю наступні думки^
Так напевно трапляються випадки коли такі відносини стають успішними..
Але проблема інших є те що пропущені стадії в спілкуванні. Пояснюю людина не безтілесний дух, а має тіло яке бере участь в житті невідємно від духу. І відносини і спілкування відбуваються на всіх рівнях буття.
Як правило якесь глибоке почуття починається з симпатії, і тут якраз тіло має неабияке значення. Тому що ми сприймаємо через мову десь напевне відсотків 20, все інеш це той же тмбр голосу, погляд, жести, очі обличчя, тай взагалі масса інформації яку ми навіть не осмислюємо свідомо. Ну вже не говорячи про душевні порухи, які ми не можемо осмислити, але вони мають колосальний вплив.
Спілкуючись через інтернет ми цього всього не маємо...
Ми пропускаємо цілий ряд етапів формування певних відносин.
От наприклад дивіться ми можемо прекрасно спілкуватися на форумі бути друзями такими що капут, але от скажімо завтра ми домовимося зустрітися і кожен буде йти на цю зустріч з певною тривогою. І ми як би не подружилисся через інтернет почнемо все спочатку. Тому що побачимо таке чого через екран не видно ми побачимо повну людину і зрозуміємо що ми які б тут не були щирі і відкриті, в реальному спілкуванні такими не будемо бо зрозуміємо що ми не знаємо один одного. Знову ж повернуся до відсотків через спілкування ми отримуємо мізер інформації про людину, реальна людина це душа і тіло невідємно.

Олексій Мачехін - 21-8-2003 у 13:04

"Тому що побачимо таке чого через екран не видно ми побачимо повну людину і зрозуміємо що ми які б тут не були щирі і відкриті, в реальному спілкуванні такими не будемо бо зрозуміємо що ми не знаємо один одного. "

Проблема навіть глибша - ми не тільки незнайомі, але ще й багато знаємо одне про одне. Саме тому і буде тривога - ми підемо на знайомство до незнайомих людей, які знатимуть про нас іноді занадто особисті речі.

Користувач Олесь - 21-8-2003 у 13:27

Я би не переживав, ідучи на таку зустріч. І до речі, тут на форумі виявилися люди, які мене знають і "вирахували". :D

dr.Trollin - 21-8-2003 у 15:47

Anatoly 21-8-2003 в 12:25
<проблема інших є те що пропущені стадії в спілкуванні>
Але ж не слід і про позитив забувати ж!

-- а якщо отих "стадій" - у реальному житті взагалі не вийде зорганізувати з-за нестачі часу (хронічної)?
-У реалі ж коло спілкування таки ж вельми обмежене (спілкування з "однодумцями"/"людьми свого кола";) особливо для тих же інтнелів?
- то ж де ж тоді і познайомитись?
(тільки не згадувати про служби знайомств -- бо заходив було -- така лажаа!)

Особливо якщо згадати тої ж Зіроньки (приморської) твердження, що саме лиш у мережі можна познайомитись з Людиною (котру вона часом під маску ризикує одягнути), а не з Маскою, котру Люди у в реалі носять.

імхо -- перше (мережне знайомство)-- таки краще, оскільки Одружитись-то можна і з Маскою, а от Жити - доведеться таки з отою підмасковою людиною.

Anatoly - 21-8-2003 у 18:45

Глибокі почуття починаються з симпатії на всіх рінях буття. Дуже добре якщо ця симпатія виникне і при зустрічі з реальною особою. А якщо ні? А якщо вона буде не взаємна?

dr.Trollin - 22-8-2003 у 06:41

2 Anatoly
Ну не виникне. Ну зле. Але (імхо) краще вже щоб не виникла (можливо), аніж не виникла (напевно).
<Посміхніться це не боляче>
нє, ну як Народ просить, то попробую :)

2 Olexiy
ну з Зустрічами у Реалі - тут є ще 2 моменти
* не влаштовевати Коллективні збіговиська (ака ФІДОшні поінтовки), а лиш з тим людом, про кого ти знаєш достатньо.
* поза тим - то сильно залажить від форуму.
Є такі, де навіть якщо і не під Ніками люд туди ходить - то ...
А є людські.

Андрій Пелещишин - 13-9-2003 у 14:23

Стаття по темі
http://www.zn.kiev.ua/op/show/460/41882/

jaguara - 28-9-2004 у 13:40

ну, єдине що можу сказати, що свого нинішнього бой-френда здибала на Форумі...

Андрій Пелещишин - 28-9-2004 у 15:57

Опа! А висловлення вдячності адміністрації коли буде? :)

Bis - 28-9-2004 у 20:10

Опа!!!


А хто Вам сказав, що це був саме Ваш форум???

:baddevil:

Dмитрик - 28-9-2004 у 20:26

Вау! То це тепер у нас тут клюб знайомств! Прикольно. Я теж до нього хочу -- приймете?? :D
А ще мені, для прикладу, неймовірно цікаво як же виглядає цей "бой -- френд" ;) Як же це тобі, Ягуаро, так пофартило ??? чи не потрафило :D :D :D :D Може розкажеш докладніше, просю!!! :D :D :D :D ;)

Варіанти

Зірка - 29-9-2004 у 00:16

Був у мене такий період в житті - сама-самітня, аж вити хочеться :(. Було мені тоді років 32-33... І почала я шукати своє щастя в інтернеті - як і наш дорогий пан доктор (переконуючи себе саму тими ж аргументами, що й він - така я вся занята, така я вся в роботі, та де ж в мене час є, щоб коханого в "реалі" шукати :D. Тим більше, що всі мої знайомі "по роботі" - або прокурори, або злочинці :P). Що з того вийшло? Та нічо... Пару варіантів - чиста класика: пишемо, спілкуємося, вже майже рідні душі, домовляємося про зустріч - зустрічаємося, і я думаю, а це хто такий? Він же два слова докупи зв'язати не може, хто за нього в інтернеті всі ті листи писав? :mad: Та й років йому на 20 більше, та й лисини процентів на 80 більше, та й росту сантиметрів на 30 менше, ніж у листах було писано:lol: Один був - НОРМАЛЬНИЙ - познайомилися, непогано товаришували якийсь час - ніяких "реальних" почуттів не виникло ні з його, ні з мого боку - зате просто "НОРМАЛЬНИЙ" був :) А останній - сталося випадково; працював також перекладачем, зачепилися "слово за слово", листи кожен вечір, стільки спільного - книги, пісні, думки, погляди на життя - місяців через 5 зібралася я нарешті до Львова, там і зустрілися. Ліпше б не зустрічалися... У листах я писала, що подібна на Фєдосєєву-Шукшину (що не зовсім правда, то я так пожартувала ):P, а він писав - що подібний на Малініна (що теж не зовсім правда, хоч він, мабуть, не жартував :o). Хоч і не в тому справа. Провели тиждень у Львові - гарний тиждень - а після мого повернення додому мій коханий написав мені листа, що вже пакує манатки, аби приїхати до мене, і що мав би заробляти скажімо.... ну, от стільки долярів, щоб забезпечити свою першу сім'ю і себе самого - ну і мене, оскільки ж я ті гроші і буду йому платити :o, і шоб я пошукала для нього таку і таку машину, шоб міг їздити на роботу :sing:. На тому все й закінчилося. Розчарувалася я в інтернетних знайомствах і вирішила - буду жити сама-самісінька в оточенні прокурорів і злочинців :lol:. Хто б подумав - не пройшло і пару тижнів, як появився ВІН - в реальному житті, хто його знає, звідки, прийшов, побачив, переміг ;) Я так розхвилювалася, що на радостях дочку йому народила - в перервах між роботою :o - так от і вийшло, що старшій моїй тепер 19, а меншій - 3 :sing:. Дуже сподіваюся, що більше шукати не буду - ні в інтернеті, ні в "реалі" :)

jaguara - 29-9-2004 у 01:50

Адміністрації -- подяка, бо то таки оцей Форум. головне, аби не наврочити, завчасно радіючи...
Дмитрику: він високий, красивий (як на мій смак) брюнет, сині очі -- майже як у кіно. Хоч насправді русявий, кароокий, неймовірно симпатичний (це не суб"єктивна оцінка, як показало наше спільне перебування у місцях скупчення його знайомих дівчат, я не єдина, кому він подобається -- мінімум 5 зіпсованих дівочих настроїв). ще й не дурень на додачу. О, хочеш ми тобі зісватаємо одну із його розчарованих знайомих? Там дуже прикольні трапляються :P

Tempika - 29-9-2004 у 06:16

...історія Зірки мені нагадала серіал *Еллі Мак-Білл*, тільки з хепі-ендом :-)))
довго сиділа, дивилася на той тред, і думала, що мушу щось сказати, бо рівно
місяць назад виповилося рівно 5 років, як я приєдналася до мережі... ну і я взагалі
люблю спілкуватися і все таке... чатилася, висіла на айерсі, в асьці, писала листи,
цілі фоліанти :-))) але романів не було... мабуть, я не вважаю знайомства в інтернеті
серйозними... та й дійсно подібна на федосеєву-шукшину (в молодості) :-))) я не
вмію западати на чоловіка тільки по його словам... важлива вся ця тілесна хімія,
важливі його вчинки, його голос... якщо нема можливості познайомитися особисто,
то навіть стосунки з багаторічними інтернетними колєжанками ( з росії,
з литви, з ню йорку, з тріра...) поступово сходять *на пси*... :-(( я вже навіть не
викладаюся на таке спілкування, знаючи, що воно дуже швидко зношується... ось
і з ірою хотіла познайомитися особисто, бо боялася втратити :-) скажи, іро, що
коли вже когось знаєш особисто, то все вже по-іншому?... ну так і з чоловіками...
якщо навіть він наприклад написав, що виглядає, як квазімодо, а при зустрічі ти
бачиш тома круза, то все рівно буде розчарування, бо виникне дискомфорт
розбіжності уявлень і реальності.... :-))))

сумна - 29-9-2004 у 10:49

Цитата:
Першим відправив користувач Tempika
скажи, іро, що
коли вже когось знаєш особисто, то все вже по-іншому?...


Так, Таню, я згідна, хоча в мене досвід віртуального спілкування незмірно менший, ніж у Тебе. Уявний образ ніколи не співпаде з реальним.

Зірка - 29-9-2004 у 15:45

До Темпіки:
чи той "енд" такий "геппі", наразі не знаю. Поживемо - побачимо, які наші роки ;).

А якщо серйозно - Темпіка абсолютно права. Коли спілкуєшся в інтернеті з людиною, створюєш для себе якийсь її образ - неважно, Тома Круза чи Квазімодо - і якщо потім в "реалі" жива людина не співпадає з цим образом, приходить розчарування... Вперше я зауважила цю "помилку" після того, як працювала в поліції на прослуховуванні телефонів - коли слухаєш розмови, уявляєш собі "потенційних злочинців" :wow:, знаєш їх звички, їх манеру розмовляти, знаєш про них більше, ніж їх друзі - а потім, після арешту, бачиш "реальних" людей :baddevil:. Дуже рідко "уявний" образ співпадає із справжнім... Так і в "інтернетному коханні" - звичайно, бувають винятки, але переважно всі ми зовсім не такі, якими "предстаємо" тут - навіть якщо без наміру когось обманути. Більшість, я думаю, і не обманює - пише про себе правду - але у кожного, котрий читає цю правду, виникає інакший "образ" людини... Який зовсім не співпадає з реальністю :(. Шкода....

Dмитрик - 29-9-2004 у 16:32

Я чесно не отримаю роль Квазімоди (фахова думка!!!;) надійне джерело), а от з Томом Крузом посперечатися можу!!! :D :D :D :D
До Ягуари -- як це йому вдалося попсувати настрій стільком кобітам??? Він у тебе, що -- професійний ловелас? ;) :P

jaguara - 29-9-2004 у 17:56

2 Дмитрик: та ніби ні, він же не винен, що багатьом жінкам подобається...

а з приводу неспівпадіння реалу і уяви -- то можу сказати, що це не завжди розчарування. я зрештою зі спілкування в інеті теж свого коханого троха інакше уявляла (а він мені до реальної зустрічі навіть фотки не присилав!), але не назвала б це розчаруванням. Хоч можливо у нас просто обставини щасливо склалися, а може ми самі їх створили -- досі не знаю. але мені все одно! ми є у одне одного і це найкраще

Dмитрик - 29-9-2004 у 18:02

то чому ж це у них настрій попсувався? :О чогось я не доганяю

сумна - 29-9-2004 у 18:06

От бачите, чим може закінчитися нічне купання у фонтані (див."Розарій :D

jaguara - 29-9-2004 у 18:17

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
От бачите, чим може закінчитися нічне купання у фонтані (див."Розарій :D


Ну от, не дали дітям нарід порозводити... :)
хоч насправді ми так і не знайшли підходящого фонтану у Львові. взагалі лише один з тих, що ми бачили, працював...

Ігор Луцький - 8-10-2004 у 10:22

Чи можна і мені підключитися так би мовити до вашої дискусії.?

Ігор Луцький - 8-10-2004 у 10:23

Я також багато разів знайомився в інтернеті,але це не привело до чогось конкретного.Так поспілкувалися й усе.

Ігор Луцький - 8-10-2004 у 10:26

I wont love.Як співає Елтон Джон.Шкода лише,що нема кого.

Соломія Федушко - 15-3-2010 у 22:10

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Зіронька
Як думаєте- буває таке? Можна закохатись в ніколи не бачену людину? В розум, хід думок, світогляд, спорідненість душ, врешті? Питаю- бо маю яскравий приклад. Одна моя знайома закохалась по мобільнику.Екзотика...
Помилилась номером і розговорилась (то було ще в благодатні 4-секундні безкоштовні часи) з хлопцем, який виявився не лише ровесником, а й до моторошності однодумцем. Говорив її думками, любив таку ж музику і такі ж вареники з картоплею. Словом, здавалось їм, що помилка та була влаштована Долею.
На оточуючих дівча справляло враження божевільної, але згодом до цього дивацтва звикли.
Проблема була лиш в тому, що побачитись їм заважали 800 км між їх містами. Але ж існує така корисна річ як пошта. І от через 2 місяці божевільного віртуального кохання майже рідний телефонний бойфренд, подивившись на фотки цього вельми симпатичного дівчати, просто зник. Ну не підійшла вона йому... Таке ось жорстоке хлоп'я трапилось- навіть не попрощався.
А наша героїня почала страждати (здається, їй це навіть подобалось). Минуло вже майже півроку, а особисте життя влаштовувати їй досі не хочеться. Зі звичайними реальними хлопцями, що нею цікавляться їй, бачте, не цікаво- звикла, щоб їй думки читали і про високі матерії розказували. Мовляв, відчула, як це має бути- і по іншому не хоче.
Така ось дивачка, правда?

Ось зараз, через 7 років, закохатись віртуально, через інтернет, бачачи тільки світлини, не є вже такою дивиною. ;) Не рідко таке знайомство і до вівтаря приводить.

Юрій Сєров - 15-3-2010 у 22:22

Цитата:
Ось зараз, через 7 років, закохатись віртуально, через інтернет, бачачи тільки світлини, не є вже такою дивиною. ;) Не рідко таке знайомство і до вівтаря приводить.

Нє, ну чого так зразу... Деякі і щасливо закінчуються :)

Соломія Федушко - 15-3-2010 у 22:27

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Цитата:
Ось зараз, через 7 років, закохатись віртуально, через інтернет, бачачи тільки світлини, не є вже такою дивиною. ;) Не рідко таке знайомство і до вівтаря приводить.

Нє, ну чого так зразу... Деякі і щасливо закінчуються :)

що одруження - це не щасливо? :lol:
а який хеппі-енд тоді, на вашу думку, має бути?

Юрій Сєров - 15-3-2010 у 23:17

Цитата:
а який хеппі-енд тоді, на вашу думку, має бути?

"Кожне любовне спілкування передбачає розлуку, тому що хтось когось покине, якщо, звісно, пара не загине в один день внаслідок якоїсь авіакатастрофи." Ю. Ґордер

Соломія Федушко - 15-3-2010 у 23:39

О, "Замок у Піренеях"! так що хепі-ендом для кохання є померти разом в один день?
але ж тут ролі не грає віртуальне чи реальне спілкування. чи як в книзі, віртуальне переходить у реальне. А зі всього вічного найкоротший термін у кохання. Так, ніхто не застрахований від того, що залишиться "у розбитого корита", як Стен (якщо не помиляюсь)

Юрій Сєров - 16-3-2010 у 00:08

Філософське питання... :)

Соломія Федушко - 16-3-2010 у 00:18

думаю, що відповідь "Так" на це питання - ідеальна! Не буде розчарувань, зрад, болю...

сумна - 16-3-2010 у 01:50

Звичайно, в інтернет-коханні діють закони діалектики: комусь одному пощастило, а десятьом -- ні. Але я переконана: жінки середнього віку, замкнуті й нерішучі, так звані «сірі миші», приречені підпирати стіни, мали б збудувати інтернету пам’ятник. Бо завдяки інтернету вони нарешті посміли відкрити рота і заговорити, і їх почули.

Я не беруся судити про те, що відбувається з інтернет-коханням в молодіжному середовищі, де тілесний аспект домінує. В людей середнього віку спілкування відбувається по-іншому, але за умови, якщо вони чесні перед собою й перед іншими, не ховаються під чужою машкарою і не складають красивих легенд. І от, коли доходить справа до «очної ставки», хіба я звертатиму увагу на зайву вагу чи відстовбурчені вушка свого обранця, якщо я знаю, що в нього добра душа і він надзвичайно розумний, і в нас так багато спільного? А тим більше, якщо я знаю, що і йому доведеться закрити очі на мої вади. І якщо в цьому взаємному закриванні очей нема нічого штучного, якщо це стається само собою, то це і є перший крок до щасливого кінця. :-)



dr.Trollin - 23-3-2010 у 20:51

Цитата:
то це і є перший крок до щасливого кінця. :-)

цеє,- ньо-ньо-ньо! "щамливого продовження"

сумна - 23-3-2010 у 21:43

Цитата:
Оригінальне повідомлення від dr.Trollin
цеє,- ньо-ньо-ньо! "щамливого продовження"


100 % :-)

Соломія Федушко - 25-3-2010 у 21:47

Цитата:
Оригінальне повідомлення від сумна
Цитата:
Оригінальне повідомлення від dr.Trollin
цеє,- ньо-ньо-ньо! "щамливого продовження"


100 % :-)

Надія помирає останньою... :)

Галина Руденко - 18-5-2012 у 10:15

Ой, не вірю я в таке ,як кохання по телефону та на відстані....

dr.Trollin - 25-5-2012 у 21:09

Цитата: Початково розміщене учасником Галина Руденко  
Ой, не вірю я в таке ,як кохання по телефону та на відстані....

(задумливо косуючи на дружину) ой, кумасю, дарееемно :)
--верифіковано кажу!

Соломія Федушко - 26-6-2012 у 08:08

Цитата: Початково розміщене учасником Галина Руденко  
Ой, не вірю я в таке ,як кохання по телефону та на відстані....

А я вірю вте, що існує.