Форум Рідного Міста - "била мене мати...

"била мене мати...

Ната Толмачова - 6-6-2007 у 10:43

... березовим прутом аби я не стояла з молодим рекрутом"
(народна пісня)

далі пісеньки не знаю, а суть в тому, що мати була проти кавалера
а буває, що проти (чоловіка чи жінки) мама, тато і вся "дорога родина", а ще й можуть бути проти друзі та й навіть знайомі, хто явно, хто інакше, але ясно, що вважають, що ви не пара і стараються це довести і розлучити
причин може бути безліч - чи то вважають що мезальянс, чи то що любов невзаємна, чи то що людина погана, чи ще чимось не підійшла (небагата, негарна, а така-сяка і т.д.)
і питається що тоді робити? кого слухати? свого серця, свого розуму чи всіх інших?

Андрій Пелещишин - 6-6-2007 у 13:25

Напевно, все-таки серця (точніше - слухати серцем). Правда, серцем варто слухати не лише приємне про коханого, але і інші думки близьких людей. Мама, вона ж зла не бажає? Мож вона підмітить, наприклад, що обранець - підкаблучник

, і як тоді робити?

Ната Толмачова - 6-6-2007 у 15:20

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Напевно, все-таки серця (точніше - слухати серцем). Правда, серцем варто слухати не лише приємне про коханого, але і інші думки близьких людей. Мама, вона ж зла не бажає? Мож вона підмітить, наприклад, що обранець - підкаблучник

, і як тоді робити?

я ж не про себе пишу! ну чому ви завжди думаєте, що я пишу виключно про себе?

ну, але добре ви частково праві :lol:

трохи про себе, але не про теперішнє, а про колишнє
правда колишнім воно стало не через те що мені казали (бо я ніколи нікого не слухала), а з іншої причини :rolleyes:

так і не знаю - варто когось слухати чи ні?
схоже на те, що варто було слухати маму, а не серце
але ж буває що всі можуть і помилятися, я б хотіла почути історію з щасливим кінцем

Ната Толмачова - 6-6-2007 у 15:37

чесно кажучи, якби повернути час назад і я знала тоді те що знаю тепер, я б всеодно нікого не послухала, тільки своє серце
і то була б певно помилка
виходить я дурна? :lol:

Demyan - 6-6-2007 у 16:02

Я слухаю, аналізую, дивлюся за проти...тоді приймаю рішення.

Tempika - 6-6-2007 у 17:24

...не дурна, просто без досвіду... а у мами є досвід... я зараз якраз в такій самій ситуації... моя мама вважає, що я зроблю помилку, якщо послухаюся власного серця... мабуть, багато залежатиме від того, наскільки я потрібна цій людині, ось і все.

Ната Толмачова - 6-6-2007 у 18:42

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Demyan
Я слухаю, аналізую, дивлюся за проти...тоді приймаю рішення.

... рішення любити чи ні?

я про почуття, а ви про логіку. я так не можу. не можу і все.

Ната Толмачова - 6-6-2007 у 18:54

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...не дурна, просто без досвіду... а у мами є досвід... я зараз якраз в такій самій ситуації... моя мама вважає, що я зроблю помилку, якщо послухаюся власного серця... мабуть, багато залежатиме від того, наскільки я потрібна цій людині, ось і все.

та я з боку іноді теж раджу щось комусь дуже розумне, а от коли справа стосується мене - все приїхали...
я в особистому житті роблю виключно дурниці з точки зору логіки

Tempika - 6-6-2007 у 21:41

...а я роблю виключно розумні і правильні речі, і навіть поплакати з приводу гірких своїх помилок не маю можливості :-))) може, зараз мені пощастить, і я накінець щось зроблю - може й помилку, але.

Ната Толмачова - 6-6-2007 у 22:07

на мою думку, якщо виключно розумні речі, то значить почуття не настільки сильні, щоб через них робити дурниці

а я значить занадто емоційна чи що, а по правді хочеться деколи взагалі нічого не відчувати - ото було б класно - коли геть всі байдужі, люблю тільки себе і головне щоб мені добре було

ну чому я не така? може то мені аутотренінгом зайнятися? :rolleyes:

Tempika - 6-6-2007 у 22:55

...я теж емоційна, викладаюся в почутті до останньої краплі... але ніколи не виключаю голову, завжди знаю, що чого варте, і кого я кохаю... і коли приходиться то все відривати, закінчувати, лишати, це не менш болісно.

Ната Толмачова - 7-6-2007 у 13:16

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...завжди знаю, що чого варте, і кого я кохаю...

та я теж добре знаю...
але що мені з того за добро? менше знаєш - краще спиш

Анастасія Кулакова - 7-6-2007 у 13:55

Не можна наперед вирішувати: зробити помилку чи ні))) Слухатися виключно серця? Слушно, але треба бути готовим, що життєві побутові реалії можуть відкорегувати голос серця. Слухатися виключно логіки (або мами, подруг і теде)? Не згодна - треба відчувати, треба кохати, треба "жити серцем".
Резюме. Без кохання (а його ми відчуваємо серцем, а не головою) не можна. Кохайте, не аналізуючі. Але вже якщо ви вирішуєте пов'язати з коханою людиною життя (одне з іншого не обов'язково витікає), то включайте логіку, прислухайтеся до порад і вирішуйте, маючі "певну статистику"))))))

Ната Толмачова - 7-6-2007 у 14:53

казав Марк Твен: "Є брехня, є велика брехня, а є статистика"

Олексій Мачехін - 8-6-2007 у 10:26

Не «била», а «били мене мати»

Є ще й інша версія пісеньки

Били мене мати арматурним гаком
Щоб я не стояла з молодим козаком

В будь-якому випадку це пісня про інше - мати оберігала доньку від зв'язку з чоловіком, який все одно її не візьме - що рекрут, що козак.

Іван Лихобор - 8-6-2007 у 10:47

В українській поезії давніх часів не тільки мама свою доню напучувала, але й тато.

Степан Руданський
ПЕЧЕНІ ЯЙЦЯ
Підсунувся на весіллі
Козак до дівчини,
Давай її підмовляти
Дати табачини.

Але вона „Не дам, - каже, -
Бо казала мати,
Що від того, часом, можна
Животину мати…”

„Не журися, - козак каже, -
Не знатимуть люди:
В мене яйця печенії -
Дитини не буде!..”

„А чи ж правда печенії?”
„Печені, їй-Богу!..”
„А з печених то не буде?”
„Не буде нічого!”

„Е, таке-то що не буде?”
„Та ж спитай хоч тата.
Чи з печених яєць коли
Бувають курчата?”

Бігцем дівка до матері,
Матері питає:
„Чи з печених яєць коли
Курча вилізає?”

„Та ні, доню, - мама каже, -
Або що за диво?”
„Ет, мамуню, не питайте!” -
Та із дому живо.

Дала міцно козакові -
Трісла табачина,
Але ба! через півроку
Росте табачина.

І ото вже і запаски,
Бідна, не зав’яже,
Тогди вона до матері
Та й матері каже:

„Тіштесь, - каже, - тепер, мамо,
Коли одурили!..
Таж печені були яйця,
А що наробили!..”
***

ТОЙ, ЩО НАД НАМИ
Стоїть козак коло груші
Дівку підмовляє.
А дівчина, як калина,
Полум’ям палає.

Зчервоніло повне личко,
Відскочили груди…
Отак дала б, та боїться,
Що то послі буде.

„А що, - каже, - як я буду
Дитиноньку мати?
Хто пригорне сиротину,
Буде доглядати?”

Козак жваво обіймає
Дівчину руками.
„Не журись, дівчино, - каже, -
А той, що над нами!..”

А із груші старий батько:
„О бісова мати!..
То ви будете робити,
А я годувати?!”

Як почули молодята -
Та від батька в ноги:
Дівча в хату з переляку,
Козак - за пороги…
***

(З народу)
Ой била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
І з тим баламутом.
А я собі стояла –
Аж кури запіли,
На двері воду лляла,
Щоби не скрипіли.
На двері воду лляла,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула,
Мене не сварила.
Ой як даремно, мамо,
Що ти така сердита:
Коли була такою, -
Також була бита.

Ната Толмачова - 8-6-2007 у 13:22

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олексій
Не «била», а «били мене мати»

Є ще й інша версія пісеньки

Били мене мати арматурним гаком
Щоб я не стояла з молодим козаком

в нас співають "била мене мати"

і я до мами звертаюся на "ти", так що цей варіант мені більше підходить

Ната Толмачова - 8-6-2007 у 23:15

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олексій
мати оберігала доньку від зв'язку з чоловіком, який все одно її не візьме

.. ну раз чи два може і візьме

Олексій Мачехін - 8-6-2007 у 23:35

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ната Толмачова
в нас співають "била мене мати"

і я до мами звертаюся на "ти", так що цей варіант мені більше підходить

Ця пісня створювалась тоді, коли до батьків на «ти» звертатись було немислимо.

Виграє не значить візьме.

Не треба сприймати традиційні українські стосунки через призму сучасності. Те, що 150 років тому вважалося беззаперечною ганьбою, нині є чи не ідеалом у стосунках чоловіка і жінки. Не нам з Вами судити що краще. Можна тільки констатувати - тоді нація не вимирала.

Tempika - 9-6-2007 у 09:12

...*била* правильно за правилами граматики, бо *мати* - як до неї не звертайся, це однина жіночого роду і відмінюється відповідно.

Ната Толмачова - 9-6-2007 у 10:15

я думаю що тоді казали на "ви", але "била", а не "били", а може як хто
моя бабуся мамі казала "ви", а набагато старшій тітці "ти" - бо так навчили дитину, правда то було не 150 р назад, а років 70
мій дядько і тепер каже про бабусю: мама "ходили", "робили" - а це вже занадто і як каже Темпіка, не за правилами граматики

Олексій Мачехін - 9-6-2007 у 13:30

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
...*била* правильно за правилами граматики, бо *мати* - як до неї не звертайся, це однина жіночого роду і відмінюється відповідно.

Можливо з точки зору чинного правопису так і є.

Ми подібні відносини вже колись обговорювали, ледь знайшов

А ще було (подекуди і є) поширене коли про людину згадують з повагою, то і в третій особі використовують множину, наприклад: "пан Михайло снідають". Колись в селі найбільшою повагою користувалися панотець і лікар, ця повага переносилася навіть на їх близьке оточення, тому можна було почути і таке: "То пес пана доктора пішли", або "То свиня панотця лежать"

Ната Толмачова - 9-6-2007 у 17:28

ох... через ті пісеньки, я аж забула з чого почалася тема :lol:

я говорила про те що деколи всі навколо проти ваших стосунків з кимось - що тоді робити?
я знаю такі історії, двоє зустрічаються, з однієї сторони геть всі можуть бути проти і невідомо як в тій ситуації бути. лишитися з жінкою (чоловіком) і зіпсувати стосунки з родичами і знайомими? знайти слова які б переконали що людина тобі надзвичайно потрібна? чи що?
думаю варіант покинути кохану людину це якось нерозумно, та й неможливо зрештою, якщо справді любиш
ну але батьків та інших ми теж любимо і дуже зле якщо саме батьки деколи проти вашого щастя
от про це мало йтися в темі: як протистояти всім тим, хто проти вашої другої половинки і психологічно тисне на вас обох?

Станкевічас Сергій - 7-3-2008 у 14:51

Якщо не послухаєтеся родичів - можливо колись будете шкодувати.
Якщо не послухаєтеся серця - точно будете шкодувати все життя.

Як кажуть, краще шкодувати за тим що зробив, ніж за тим, що не зробив.

Ірина Назарова - 21-4-2009 у 09:08

Наведу ситуацію з життя.

Є в мене подруга. Познайомилася вона з хлопцем, за два місяці поїхали на море, та любов-романтика, він в неї перший серйозний, от і закохалося дівча. А дівча таке, що крутило хлопцями, як їй ся хтіло, вздовж і впоперек. приїхали, вирішили робити весілля, до місяця часу відгуляли. Всі їй казали - та ще походіть, подумайте, хоч до весни зачекайте, ще рано і теде. Вони не слухали, нікого, ні батьків, ні родичів, навіть я трохи з нею була посварилася, але суть не в тому. Десь за якийсь час вона мені сказала, що після весілля вони домовилися ще дітей не заводити, але він мало не з примусу зробив так, що вона завагітніла. Його батькам просто треба було пристроїти непутящого сина, а тут ще й невістка при грошах, от він і думав, що вона від нього тепер нікуди не дінеться. Ну але було б все нормально, так ні. Виявилося, що він її бив нещадно, навіть коли вона ходила вагітна, постійно придирався і "виховував", крім того, постійно десь зникав на довгий час, а їй потім казали, де і з ким його бачили... Через три місяці вона подала на розлучення, воно все довго тягнулося, от тепер вона вже розлучена, залишилася сама з дитиною, добре, що дитя росте здорове і гарне. Але який то для неї удар - уявити може кожен. А тепер вона мені каже - чого я не слухала тебе і мами?..

Так що не завжди варто йти за серцем, га?..

Марія Павлюх - 21-4-2009 у 14:01

Мабуть, завжди варто вислухати поради батьків чи друзів. Але відповідальність за прийняття рішення про одруження лежить лише на молодятах. Це їх вибір, їх досвід.

Олександр Тирон - 21-4-2009 у 14:01

То може окрім серця варто розум долучати?

Катерина Слобода - 21-4-2009 у 14:25

Цікаво було б дізнатися - Як ви ставитесь до такого стародавнього українського звичаю як сватання. Але з одним "але": хлопець і дівчина не знайомі особисто, проте батьки хлопця дуже добре знають дівчину і твердо переконані, що вони мають одружитися? :rolleyes:

До чого дослухатися в такому випадку

? І де набрати гарбузів :lol:

Марія Павлюх - 21-4-2009 у 15:20

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода
Як ви ставитесь до такого стародавнього українського звичаю як сватання. Але з одним "але": хлопець і дівчина не знайомі особисто, проте батьки хлопця дуже добре знають дівчину і твердо переконані, що вони мають одружитися? :rolleyes:

До чого дослухатися в такому випадку

Знаю сім'ю, яка вже 10 років добре живе, а познайомилися за "стародавнім українським звичаєм". Тому, не варто відразу "давати гарбуза"

. Ніхто ж не говорить Вам уже завтра одружуватися.

А дослухатися треба лише до свого серця і розуму. :saint:

Олександр Тирон - 21-4-2009 у 15:36

Якщо вже про звичаї заговорили. То є й такий, що дівчина маэ берегти цноту до одруження

Всьому є міра.

Соломія Федушко - 25-1-2010 у 21:43

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Ірина Назарова
Так що не завжди варто йти за серцем, га?..

Серце треба слухати завжди! Як там в Полтавці : "Лучче умерти, як з немилим жити, cохнуть з печалі, щодень сльози лити..."
Але й голову включати потрібно, захоплення проходить і ота мана кохання, а жити з цією людиною потрібно і бачити її обличчя щодня

Я вважаю, що потрібно всіх родичів вислухати і зробити самій підсумки, враховуючи всі 'за' і 'проти'!

Катерина Слобода - 25-1-2010 у 22:28

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Я вважаю, що потрібно всіх родичів вислухати

ага...довго ж прийдеться слухати...можна і не встигнути...

я про найблищих, а не про 12 братів і сестер :lol:

Соломія Федушко - 20-2-2010 у 10:54

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Я вважаю, що потрібно всіх родичів вислухати

ага...довго ж прийдеться слухати...можна і не встигнути...

я про щонайближчих, а не про 12 братів і сестер :lol:

Думаю потрібно вислухати думку родичів і все. Але з іншої сторони, якщо ти хочеш почути чиюсь думку, по вислухавши, маєш з нею рахуватись, взяти до уваги... :rolleyes:

Але вирішувати вже самому. Не люблю таких ситуацій, коли батьки, щось радять і діти це роблять без обговорення, бо так бажає мати чи батько. А пізніше, якщо щось так, як хочеться, то й винуватять батьків.. о, ні, а де ж їхня голова чи серце було?

Катерина Слобода - 20-2-2010 у 11:02

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Не люблю таких ситуацій, коли батьки, щось радять і діти це роблять без обговорення, бо так бажає мати чи батько.

А особливо як чоловіку 31 рік, а він слухає маму з ким йому одружуватися.

Соломія Федушко - 20-2-2010 у 11:07

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Катерина Слобода

Цитата:

А особливо як чоловіку 31 рік, а він слухає маму з ким йому одружуватися.

слухати потрібно, але вирішувати тре самому! Не мамі з нею жити!!! :lol:

Катерина Слобода - 20-2-2010 у 11:13

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Не мамі з нею жити!!! :lol:

От і я про те ж. :rolleyes: