Форум Рідного Міста

Є ідея. Створити культовий український фільм

Дмитро Таран - 18-2-2003 у 10:32

Спробую коротко. Бо боюсь виглядати графоманом і занудою.
Російське на інтелектуальному полі виграє з рахунком 2:0. тому що виробництво інтелектуальних, або якщо легше, телевізійних продуктів, зокрема телекіно, в них є а у нас не те що нема, а просто зовсім нема. Я не беру до уваги Мелораму-продакшн, 1+1, і інші - там копродукція і трохи інші цілі.
Ідея коротко така - треба зробити культовий український фільм. Скоріше серіал. Телеформат легший у виробництві і насправді дешевший. І аудиторія побільше.
Вимоги: багатоплановість. Національна ідея ні в якому разі не на першому плані. На першому плані цікава історія, кохання, гумор. Жанр скоріше комедійний і для молоді. Місце подій скоріше там, де часто густо зустрічаються і українці і росіяни і турки і інші. Скоріше всього це Крим. Ялта.Літо. Сценарій прописаний відсотків на 70. Збудована послідовнісь сцен, заповнена діалогами але не до кінця, тому що на майданчику багато чого зміниться.
Шукаємо все: добре слово, поради, спонсорство або умови такого спонсорства, канал, який би зацікавився. Якщо буде цікаво, викладу сценарій на форумі. Якщо дозволять. Мова серіалу змішана, українська з російською, як воно насправді і є в житті.

А що ви хочете?

Дмитро Таран - 18-2-2003 у 14:11

По-перше, такі проекти ніколи не бувають проектами однієї особи. Це колективна праця.
По-друге, заробітків великих такий проект не дасть, це точно, особливо на першому етапі.
Можливі два шляхи: одразу з каналом і з приблизним медіапланом, або без каналу, тільки на спонсорському пакеті.
Знімальний процес планується на літо. Ялта, художники, кохання, масандрівські вина. От кохання і вина гарантую безмежну кількість.

ZT - 18-2-2003 у 15:17

"виробництво інтелектуальних, або якщо легше, телевізійних продуктів, зокрема телекіно, в них є"

- щось не зовсім сприймаю цю думку, якась вона невірна чищо

Щодо національної ідеї - повинна бути, і то на першому плані. Не треба на росію дивитися, в них з тим не так погано як у нас.
але хто би за таке взявся... тут гроші диктують.
спонсору потрібно щоб продукт збирав аудиторію, задовільняв їх усіх, був розрахований на загал. Звичайно, якщо загал - "російський" (тим більше на півдні і сході) то звичайно куди там до ідеї. Де ж тут місце для українськості?

Я прошу не плутати грішне з праведним

Дмитро Таран - 18-2-2003 у 16:47

Послухайте мене уважно. Кіно - це не трибуна для будь яких ідей, які б вони не були гарні і приємні. Це по-перше розповідання цікавої історії. Тут не може бути прямих заяв, постанов і принципових рішень. Це моделювання життя. Це, взагалі комедія. Мілош Форман відомий чеський режисер, автор Регтайму і Політу зозулі.., якось сказав, що в кіно не можна нудити. В кіно треба розповідати історії. Цікаві для глядача. І розраховую цю роботу я не тільки для українського глядача і не тільки для західноукраїнського. Бо для того і формулюється задача культового, щоб таким він сприймався кругом.

ZT - 18-2-2003 у 18:07

я розумію, і в принципі цілком підтримую... але давайте без російської мови, ну дуже прошу... ніякої трибуни для нац.ідеї - просто українська мова, це ж не важко...

Ти хочеш зварити це у власнім соці? Для власного споживання?

Дмитро Таран - 18-2-2003 у 18:55

Ні не важко. Але це вже буде не Крим. Турки не зможуть говорити українською. І росіяни теж. Особливо росіянки. Вони дуже люблять культових українських хлопців, але цілують їх і виражають своє захоплення російською. І трибуни не буде. Просто в кінці, після усяких подій повинно залишитись відчуття, що українці - це супер. Головний герой буде говорити українською. Як інтелигентна людина, з росіянами російською, з українцями українською.

Вибачаюсь за грубість.

Дмитро Таран - 19-2-2003 у 12:25

Важкий день.

До речі, я вас розумію

Дмитро Таран - 19-2-2003 у 14:18

Я народився і виріс на Херсонщині. Там мовна ситуація відома. Тому культове кіно в моєму розумінні це щось таке, як я намалював. Звісно, що у вас можуть бути інші думки і це правильно. Давайте щось робити, і ви і я. Ви зі свого боку теж зробіть щось, невже у Львові нема сценаристів, режисерів та акторів? Я думаю, що цілком український фільм для українців теж річ необхідна, але я такого не зроблю. Бо не зумію

ZT - 19-2-2003 у 17:48

так, звичайно, то була просто моя думка
а щодо "нашого боку" (:)) то незнаю - я лише сторонній глядач, але суб'єктивно думаю що тут творче середовище має свою специфіку (це зрозуміло). Воно більш "камерне" - менш масштабне і більш глибоке. Гроші менше важать. Думаю що такого роду проекти у Львові не сворювались б.

Та грошима тут поки що пахне скромно

Дмитро Таран - 20-2-2003 у 16:54

А що таке "більш глибоке"?
В чому вимірюється глибина?
Західній Україні я думаю давно треба висловлюватись мовою кіно, телебачення, літератури. Не заради грошей. а заради хоча б того, щоб українці самі одне одного краще розуміли.

NBM-Redaktor - 20-2-2003 у 17:06

Цитата:
Першим відправив користувач Дмитро Таран
А що таке "більш глибоке"?
В чому вимірюється глибина?
Західній Україні я думаю давно треба висловлюватись мовою кіно, телебачення, літератури. Не заради грошей. а заради хоча б того, щоб українці самі одне одного краще розуміли.


Цілком підтримую!!! :D Ті, хто подолав свої комплекси, успішно це роблять...

Юрій, я питав про копродукцію

Дмитро Таран - 21-2-2003 у 15:30

Юрій. Давайте хоч на цьому форумі обміняємося думками.

Давайте конкретизуємо

NBM-Redaktor - 21-2-2003 у 17:32

Цитата:
Першим відправив користувач Дмитро Таран
Юрій. Давайте хоч на цьому форумі обміняємося думками.


Я зрозумів Вашу пропозицію, однак на даному етапі мало чим можу допомогти. Якщо це стосується обговорення конкретних медіа-планів та умов співпраці - на форумі це обговорювати не варто. Якщо ж потрібен просто обмін думками, то будь-ласка. В разі чого - пишіть на е-мейл.

До речі, сьогодні гостем студії буде Юрій Терещенко - режисер. Можливо, Вам буде цікаво... :saint:

Чи є в НБМ щось на зразок Департаменту власного виробництва?

Дмитро Таран - 21-2-2003 у 20:36

Чи можна в принципі про це говорити?

Є, тільки...

NBM-Redaktor - 23-2-2003 у 15:08

Цитата:
Першим відправив користувач Дмитро Таран
Чи можна в принципі про це говорити?


... в недорозвиненому вигляді. Тобто працює лише на рекламу. А для створення власного програмного продукту - немає.

слідуючий хід мій зрозумілий...

Дмитро Таран - 23-2-2003 у 16:43

Так давайте з цим щось зробимо. Ми недалеко, майже свої, один одного знаєм.

NBM-Redaktor - 23-2-2003 у 19:11

Цитата:
Першим відправив користувач Дмитро Таран
Так давайте з цим щось зробимо. Ми недалеко, майже свої, один одного знаєм.


Дмитро, давате не ходити довкола, обабіч і навкруги. Краще пишіть електронною поштою, що конкретно Ви маєте на увазі під словами "ми недалеко, один одного знаємо", а також щодо Ваших планів. Що Ви можете запропонувати каналові і що канал може зробити для Вас. Бо, знаєте, гворити можна багато. Думаю, що у випадку, коли йдеться про співпрацю, то ці питання на форумах не обговорюються...

Та я вже стільки пишу, що аж не віриться.

Дмитро Таран - 23-2-2003 у 20:06

Чи ви жодного листа не отримували?
Я і вам писав особисто, і по Асьці, а відповідь - тиша.
Ну я й тут пробую.
Юрій Стець зовсім не відповідає.
І по телефону і по милу. Ви на свій ящик yahoo заходите?

Це ще не сценарій. Це ніби тема...

Дмитро Таран - 1-3-2003 у 16:13

Портретисти.
Серіал.
Пояснення.
Цей проект позіціонується як для самого широкого загалу.
Теми молоді:
1.Кохання
2.Секс
3.Способи заробляння грошей
4.Мистецтво
Теми старших людей
1.Детективна історія
2.Елементи жіночого роману
3.Питання підприємництва
4.Відносини з міліцією, з податківцями.
5.Кримінал
6.Тема виборів в Україні

Сюжет будується за принципом зростання напруги. В кожній серії присутня своя кульмінація.
Місце подій – Ялта.
Головні діючі особи – це художники, які приїздять в Ялту на літній сезон з різних міст України і Росії. Місце їх роботи – це площа біля кіноконцертного залу Юбілейний, має назву панель. Це місце. Де працюють різні торгівці, і наркотиків також, повії, художники, продавці картин. Вуличний бізнес. Це досить яскраве місце.Тут гуляють представники київської і московської богеми, гості Ялти, просто бандіти та політичні діячи. Дія розвивається на фоні виборів в Україні.В ялтинський порт приходят круїзні кораблі, з них зходять на берег політичні емісари, наркокур”єри, бізнесмени. В оперативному плані в Ялті зтикаються інтереси іноземних і українських спецслужб.
Початкова подія: молодий, досить успішний портретист з Києва, малює портрет дуже гарної молодої жінки, яка виявляється помічником по питанням PR одного політичного діяча, наприклад, кримського народного депутата. Стрімке знайомство, кохання, але в один момент її труп виловлюють в морі.

Сюжетні лінії:
1.Панельна.Художники-портертисти. Жанр комедії. Трохи еротичної.Головний герой, геній комунікабельності, закохує в себе всіх, кого малює.
2.Кримінальна. Спроби бритоголових контролювати панель.Сцени драк. Торгівля наркотиками на набережній Ялти. Круїзне судно. Крупна партія клубних наркотиків.
3.Тема виборів в Україні. Виборчий штаб нардепа. Контакти, агітація, зв”язки, робота помічника з питань PR, кримінальні гроші.
4.Робота українських спецслужб по вербовці українських політиків. Збір і аналіз закритої інформації. Майно, брудні зв”язки, хабарі.
5.Робота спецслужб на виборах.

Шматок тексту. Російською. Вибачаюсь.

Дмитро Таран - 8-3-2003 у 14:06

Сценарная часть.
1.Молодой человек по имени Глеб с рюкзаком выходит из поезда в Симферополе и садится в троллейбус отправляющийся в Ялту. Съемки «движущейся камерой». Съемки с вертолета или 3DMAX, троллейбус поднимается на перевал, камера его обгоняет и срывается вниз к кромке Южного берега Крыма. Наезд камеры с моря на набережную Ялты, панель, Юбилейный, красивые девушки в купальниках, художники рисуют портреты. Наш герой выходит из троллейбуса. Где-то в районе улицы Гоголя он снимает квартиру, отдает хозяйке деньги, идет на набережную к Юбилейному.
2.Герой подходит к художникам, растянувшимся вдоль набережной метров на 100, опускает рюкзак возле крайнего художника в очках. -Здорово. Можно, я упаду тут рядом? Порисую. Чего-нибудь. - Падай. Я не мэр Ялты. - Судя по твоей рекламе, ты ее достояние. - Объясни это отдыхающим. -Что, сезон не очень? - Да вообще! То ли контингент бедный понаехал… - То ли богатый контингент уехал. - Да… Днем ловить здесь нечего. А сам откуда?. - Из Киева. - Я тоже из Киева, а тебя я что-то не помню. - Я работал больше за границей. - В Париже? - Бывало и там. (Протягивает руку) Глеб!. - Сергей. (Знакомятся) Сергей поворачивает голову в сторону подошедших двух девушек : - Приглашаю на портрет! Девченки:- Нет, спасибо. Мы просто смотрим.
3.Глеб в это время раскладывает свои принадлежности и особенно ничего не говоря одним взгядом вербует этих девченок на портрет. Дальше идет динамичная работа. Он просто и обаятельно общается с публикой, он много смеется, улыбается, дальше идет клип, садится одна девушка, она волнуется, затем он показывает ей уже готовый портрет, она расплачивается и с восхищением его благодарит, потом садится следующая, такая себе лихаячка, он пристально и иронично смотрит ей в глаза, начинает портрет с глаз, затем садится какой-то мужчина, камера медленно наезжает на лист и показывает крутейший шарж. Смешно. Потом целая галерея персонажей с набережной. Художники с панели переглядываются, с хорошей и нехорошей завистью наблюдая за удачливым новеньким. Пару минут нужно посвятить процессу рождения портрета. Там есть на что посмотреть. Соответствующая оригинальная музыка.
4.Знакомство с художницей из Донецка Татьяной. Она сама подходит к Глебу. Нейтральный разговор, кто, откуда, поселился ли уже. Во время этого разговора подходит женщина лет 40 с вопросом, можно ли записаться на завтра на определенное время. Потом еще несколько человек по поводу записи. - А ты становишься популярен!- говорит Татьяна с легким оттенком зависти. Он пропускает это мимо ушей и говорит:-Хочу кофе.
5.Сцена в кафе. Скорее всего это Фудзи в Юбилейном. Там сидят художники, художницы, несколько человек околопанельной публики. Сцена перекрестного знакомства. Заходит еще один художник с девушкой, Татьяна говорит, что эту девушку он только нарисовал и пригласил на кофе. Такая, мол, наша жизнь, дринк водка, фри лав.
6.Возвращение на панель. Черный БМВ прямо на пешеходной набережной, из него двое бритоголовых серьезно грузят художника Сергея, который рисует какую-то симпатичную девушку: -Эй, подойди сюда.- Я...вы че не видите, я работаю. - Ты что плохо слышишь, подойди сюда! Напряженная ситуация. Девушка в кресле Сергея начинает немного нервничать. Сергей продолжат рисовать, но видно, что он тоже нервничает. -Слышь, ты, маляр! Встал и подошел! Реакции заторможенные? Сергей не выдержал и встал. –Извините,-сказал он своей девушке.Говорит к ним – Что надо? – Как ты разговариваешь с незнакомыми людьми? – Ребята, я работаю. – Мы тоже работаем. – Что вы хотите? – Кому платишь? – Никому… -Будешь нам платить. 100 долларов в неделю. Понял? – Ребята, вы что?.. – Иначе ты здесь не будешь работать. Все, иди, а то подруга та твоя сейчас уйдет. Сергей замялся и не ответил. Бритоголовые сели в машину и с визгом шин рванули в сторону порта.
7.Вечер. Работа под фонарями.
- Девушка, давайте вас нарисуем.
- Спасибо. Я просто посмотрю.
- Девченки. Заказывайте портреты. Это будет удивительный шедевр.Мужчины сразу остановятся и начнут страдать косоглазием и плоскостопием одновременно!
- Спасибо. У нас уже есть.
- Портретов много не бывает. Особенно если девушка такая как вы. Вы представляете, что получится. Вы приезжаете домой, разворачиваете портрет и вдруг понимаете, что у вас в руках шедевр, который можно разместить не только на стене в комнате, но и в Эрмитаже. Такая серия текста.-Девушка, давайте вас опортретим! -Спасибо. А сколько?.- 20 долларов и - целое состояние на аукционе Сотби вам обеспечено! Девушка, а как вы относитесь к портретному искусству?-Дорого.-Девушка, для вас мы нарисуем портрет за один поцелуй. Страстный. В губы.-Спасибо, я подумаю. Затем на портрет садится серия персонажей. Красивые девченки, дети, колоритные уральские мужики на карикатуры. Иностранец, разговаривающий по английски и очень добросовестно позирующий. После процесса он минуту смотрит на получившийся шарж и вдруг резко начинает хохотать таким фальцетом, что оборачивается полнабережной.

Сцена знакомства с главной героиней.Она очень красива. Причем не столько внешне, сколько глаза блестят, обаяние. Желанная женщина в любой момент времени.
Смысл сцены. Он сидит на своем шезлонге и окликает ее. Она что-то отвечает, мол спешит, а он подрывается с кресла и бежит за ней.
-Девушка, давайте вас нарисуем!
-Спасибо. В следующий раз. Я спешу.
Он забегает вперед, поворачивается к ней лицом и идет, размахивая руками спиной вперед
-Давайте договариваться за следующий раз. Будет ясная солнечная погода, вы придете вся такая загадочная, соберется полСНГ, чтобы посмотреть на рождение шедевра, батальоны мужчин, чеканя шаг будут маршировать кругами, истребители будут чертить в небе, народ будет скандировать...кстати, как вас зовут?
Выразительный взгляд. Пауза. Оценила.
-Анастасия.
Пауза. Он очень контрастно с предыдущим своим текстом медленно так говорит
-О-бал-деть
-Почему обалдеть?
-Потому что так не бывает. Девушка, красивая замечу между делом, идет такой уверенной походкой, сбивая на своем пути все, даже тихого и неприметного художника, - и такое имя! За имя можно делать скидку. Процентов в 90.
А сколько стоит?
Ну, вообще 20 долларов. Но я как представитель гильдии бульварных портретистов гарантирую что финансовое бремя ...
Цена значения не имеет. Вы все время на этом месте?
Да. И днем и ночью, и в снег и в зной, я буду здесь,...ждать вас до последнего....
Договорились. Завтра. Часов наверное в 12. Как вас зовут?
Глеб.
Обалдеть. Уменьшительно Глебушка?
Да, Глебушка, дай хлебушка...
Ну хорошо. Завтра в 12.
Пароль помните?
Нет
Глеб начинает подтанцовывать в стиле рэп, издавать характерные звуки, имитирующие ударные, и поет:
И ве-тер с мо-ря си-него
Вздох-нул А-на-ста-си-и-я!
Она на секунду остановилась, внимательно на него посмотрела.
Замечательно!
Да,-сказал он,-скучно не будет.
Ну, до завтра. Глебушка – дай хлебушка.
До завтра. Настена!
Она удивленно подняла брови, улыбнулась и пошла дальше.

Далі

Дмитро Таран - 8-3-2003 у 21:41

-Дорогой, дорого берешь?
-Двадцать долларов.
-Нормально.А долго?
-Полтора часа. Портрет маслом по бумаге. Называется сухая кисть.
-Ну что, есть у нас полтора часа?
Охранники, два таких огромных шкафа, сухо улыбнулись.
-Сделай мне хороший портрет в кабинет. Можно не в синей тональности, а в коричневой такой. И бумага чтоб не вся белая. А такая, чтоб желтоватая. У меня кабинет выдержан в тонах таких...Как они называются? Сепия, вот...
-Не вопрос. Сделаем.
Начинается работа. Заказчик садится в шезлонг. Серьезен.
-Можно, я буду пиво попивать, так, не сильно. Жарко просто.
-Можно.
-Вася, принеси мне пива.

Подъезжает БМВ.Выходят братки. Осматриваются. Подходят.
-Братан,-обращаются они к Глебу,-пошли, поговорим.
Глеб поднимает голову.
-А, это вы, пацаны. Веришь, щас никак. Очень серьезная работа.
-Ниче, подождет. Перетрем дела наши и работай на здоровье.
-Не-а. Только в порядке очереди.
-Слышишь, умник, не гони.
Заказчик с интересом наблюдает
-А что молодые люди хотят?
Братаны отвечают:
-Мужик, ты сиди молча.Тут свои дела. Тебя не касается.
-Меня не касается? Ты хочешь украсть у меня мое же время и меня не касается?
-Отец, закрой хавальник. Живи тихо, тебя никто не тронет.
-Так, молодой, ты хорошо подумал, что сказал?
-Я подумал. А подумал ли ты, кого молодым назвал?
-ТЫ зачеркнул себя только что. Большим красным карандашом.
-Что? Дедуля, ты щас ответишь...
-Вася, выкинь его отсюда...
Охранник Вася вдруг появился ниоткуда и без всякого сопротивления просто выключил одного, потом второго.Вдвоем с напарником они отнесли их к машине.
-Что, деньги сбивают?
-Пытаются.
-Не видно, что ты испугался.
-Проходили уже такое и не раз.
-Что, и пошел бы драться?
-Ну так. Ненадолго...
-Так их же двое.
-Бывало и трое.- растягивает широкую улыбу.-Передние вставные.
Заказчик достает мобильный, набирает номер.
-Сергей Петрович. Привет дорогой. Где я? На набережной.Где? Да прям где площадь перед Юбилейным. Портрет рисую. Да не я. Меня рисуют...Да...В кабинет себе повешу. Вечером? Не знаю. Пошли куда поведешь...Я чего звоню.. Тут два каких-то гоблина к моему художнику прицепились. На машине прямо на набережную выехали... Да не, все нормально. Вася их успокоил. Да, сложил ровненько в машину. Штабелечком. Я подумал, зачем тебе тут на пешеходной зоне машина с двумя кусками говна. Пришли какую-нибудь патрульную, пусть приберутся тут малость.





-Здравствуйте.
На ней яркий сарафан, очки.
-Здравствуйте, Анастасия.
-Ну что, как работа?
-Потихонечку.
-Будем рисовать меня?
-Пренепременно
-Куда садиться?
-Сюда.
Она садится. Просто, грациозно, женственно.
-Почему такая красивая девушка одна?
-Самостоятельная.
-Уважаю.
-Глеб, а скажите. Вы круглый год рисуете портреты?
-Не всегда. Зимой я иногда торгую видеокассетами и дисками.
-И откуда вы приехали в Ялту?
-Стоп...Мы на ты или на вы?
-А как вы хотите?
-На ты намного интереснее общаться. Очень быстро можно перейти от общих мест к личным.
-К личным? Хорошо. Так откуда ты?
-Киевский я.
-А я из Симферополя.
-Чем по жизни занимаешься, Настя?
-Я работаю специалистом по связям с общественностью.
-На злобу дня, значит. Это ПиАр что ли?
-Ну, в некотором роде.
-Я долго вчера тренировался...
-Тренировался что...
-Произносить имя Анастасия.
-Да? Ну и как?
-И знаешь что я обнаружил?
-Что?
-Как его не произноси, Настя, Настенька, Настена, всегда получается доброжелательно. Редкое имя.
-Настька.
-Настька. Даже Настька. Очень мило так. Как старого боевого товарища.
Она улыбается.

Основные события далее.
Любовная история. Глеб и Анастасия. Она работает пиар-менеджером одного
нардепа. Крымского.В ее ведении не только связи с общественностью. Но и
финансы.Их в общем-то курортный роман становится заметен.
Настолько, что когда ее труп находят в море, подозрение сразу падает на
художника с панели. Он попал. Он становится главным подозреваемым в деле об
убийстве. Тем более орудие убийства находят при нем.
Ситуация критическая.Если он не разберется в этом деле, то сядет по полной
программе.
Он ударяется в бега и начинает раскручивать эту цепочку.
В Ялту через порт из Турции приходят наркотики. Получатель - один
криминальный авторитет, который финансирует нашего нардепа. Анастасия
будучи девушкой неглупой, решила воспользоваться моментом и сыграть
по-крупному. И проиграла.
Очень много сцен экшн. Погони с турецкими поддаными, драки.
Финал многозначительный и немного печальный. В финале становится ясно что
СБУ (укр.ФСБ) держало всю ситуацию под плотным контролем. Только не
вмешивалось.

Далі.

Дмитро Таран - 9-3-2003 у 10:29

-Молодой человек.
-Да, я вас слушаю
-И сколько стоит портрет?
-20 долларов
-И будет похоже?
-Ну, фирма гарантирует...
-Как фотография?
-Нет, лучше. Фотографии бывают неудачными, потому что ловят изображение за доли секунды. Я ловлю за полтора часа.
-А если мне не понравится?
-Ну, трагедии не случится...
-Да?
-Да. Просто не возьмете.
-Можно не брать?
-Можно.
-А как же мои полтора часа?
-То есть?
-Ну, если мне не понравится, то я потеряю полтора часа.
-Ну, во-первых, это вряд ли случится.
-А если мне не понравится.
-Что вы хотите?
-Я хочу залог за свои полтора часа.
-С этого места поподробнее.
-Я предлагаю пари. Если мне понравится портрет, я заплачу вам 20 долларов. Если нет – вы заплатите мне 20 долларов.
Пауза.
-Ну, как?
-Такой вариант меня не устроит.
-Почему?
-Маленькие ставки.
-То есть?
-Если вам понравится, вы заплатите мне 100 долларов. Если нет 100 долларов заплачу я. Как идея?
-Я согласен.
-По рукам.
Слух о пари мигом пронесся по панели. Начала собираться толпа. Пошла подготовка. Заказчик сел. Абсолютно серьезный.Не улыбнется.

Юра Чеботарьов - 15-11-2007 у 13:41

Ціную творчих людей цікавлюся кіноматографією.Мав свій проект2 короткометражки
можна булоб про це поговорити(але цікавить креативне кіно ,альтернативне не ординрне).